Вивчення кількісних характеристик комплексоутворення тилорону з полінуклеотидами різного походження
eNUFTIR
Переглянути архів Інформація| Поле | Співвідношення | |
| Title |
Вивчення кількісних характеристик комплексоутворення тилорону з полінуклеотидами різного походження
Изучение количественных характеристик комплексообразования тилорона с полинуклеотидами различного происхождения Study of the quantitative characteristics of tilorone complexation with polynucleotides of various origin |
|
| Creator |
Карпов, О. В.
Карпов, А. В. Karpov, O. Храпунов, С. М. Храпунов, С. М. Khrapunov, S. Сиволоб, А. В. Сиволоб, А. В. Sivolob, A. |
|
| Subject |
полінуклеотиди
дріжджова РНК тилорон спектрофотометрія ізотерми зв’язування полинуклеотиды дрожжевая РНК тилорон спектрофотометрия изотермы связывания polynucleotides yeast RNA tilorone spectrophotometry binding isotherm |
|
| Description |
За допомогою спектрофотометрії вивчали термодинамічні параметри зв’язування дигідрохлористої солі 2,7-біс-[2-(діетил-аміно)етокси]-флуорен-9-ону (гідрохлорид тилорону) з нуклеїновими кислотами. Визначено, що константи зв’язування для ДНК та poly(U) дорівнюють 5,3 • 105 M-1 та 4,7 • 104 M-1 відповідно, у той час як розмір сайтів зв’язування для цих полінуклеотидів становить відповідно приблизно 2 пари основ і 1 нуклеотид. Аналіз ізотерм зв’язування для нативної дріжджової РНК показав, що константи зв’язування для одноланцюгових і двоспіральних ділянок дорівнюють 1,3 • 105 M-1 та 1,1 • 104 M-1 відповідно. Частка двоспіральних ділянок у структурі РНК досягала 32 %, що значно вище згаданої кількості, раніше визначеної для тих же зразків РНК у відсутності тилорону. Зроблено висновок про високу здатність тилорону стабілізувати двоспіральні ділянки в складі РНК. Обговорюються біологічні аспекти цієї властивості тилорону, зокрема, її значення для індукції інтерферону С помощью спектрофотометрии изучали термодинамические параметры связывания дигидрохлористой соли 2,7-біс-[2-(диетил-амино)этокси]-флуорен-9-она (гидрохлорид тилорона) с нуклеиновыми кислотами. Определено, что константы связывания для ДНК и poly(U) равны 5,3 • 105 M-1 та 4,7 • 104 M-1 соответственно, в то время как размер сайтов связывания для этих полинуклеотидов составляет соответственно приблизительно 2 пари оснований и 1 нуклеотид. Анализ изотерм связывания для нативной дрожжевой РНК показал, что константы связывания для одноцепочечных и двуспиральных участков равны 1,3 • 105 M-1 та 1,1 • 104 M-1 соответственно. Доля двуспиральных участков в структуре РНК достигала 32 %, что значительно выше указанного количества, ранее определенного для тех же образцов РНК в отсутствии тилорона. Сделан вывод о высокой способности тилорона стабилизировать двуспиральные участки в составе РНК. Обсуждаются биологические аспекты этого свойства тилорона, в частности, его значения для индукции интерферона. За допомогою спектрофотометрії вивчали термодинамічні параметри зв’язування дигідрохлористої солі 2,7-біс-[2-(діетил-аміно)етокси]-флуорен-9-ону (гідрохлорид тилорону) з нуклеїновими кислотами. Визначено, що константи зв’язування для ДНК та poly(U) дорівнюють 5,3 • 105 M-1 та 4,7 • 104 M-1 відповідно, у той час як розмір сайтів зв’язування для цих полінуклеотидів становить відповідно приблизно 2 пари основ і 1 нуклеотид. Аналіз ізотерм зв’язування для нативної дріжджової РНК показав, що константи зв’язування для одноланцюгових і двоспіральних ділянок дорівнюють 1,3 • 105 M-1 та 1,1 • 104 M-1 відповідно. Частка двоспіральних ділянок у структурі РНК досягала 32 %, що значно вище згаданої кількості, раніше визначеної для тих же зразків РНК у відсутності тилорону. Зроблено висновок про високу здатність тилорону стабілізувати двоспіральні ділянки в складі РНК. Обговорюються біологічні аспекти цієї властивості тилорону, зокрема, її значення для індукції інтерферону. Ключові слова: полінуклеотиди, дріжджова РНК, тилорон, спектрофотометрія, ізотерми зв’язування С помощью спектрофотометрии изучали термодинамические параметры связывания дигидрохлористой соли 2,7-біс-[2-(диетил-амино)этокси]-флуорен-9-она (гидрохлорид тилорона) с нуклеиновыми кислотами. Определено, что константы связывания для ДНК и poly(U) равны 5,3 • 105 M-1 та 4,7 • 104 M-1 соответственно, в то время как размер сайтов связывания для этих полинуклеотидов составляет соответственно приблизительно 2 пари оснований и 1 нуклеотид. Анализ изотерм связывания для нативной дрожжевой РНК показал, что константы связывания для одноцепочечных и двуспиральных участков равны 1,3 • 105 M-1 та 1,1 • 104 M-1 соответственно. Доля двуспиральных участков в структуре РНК достигала 32 %, что значительно выше указанного количества, ранее определенного для тех же образцов РНК в отсутствии тилорона. Сделан вывод о высокой способности тилорона стабилизировать двуспиральные участки в составе РНК. Обсуждаются биологические аспекты этого свойства тилорона, в частности, его значения для индукции интерферона. Ключевые слова: полинуклеотиды, дрожжевая РНК, тилорон, спектрофотометрия, изотермы связывания Thermodynamic parameters of tilorone hydrochloride (dihydrochloride salt of 2,7-bis-[2-(diethyl-amino)ethoxy]-fluoren-9-one) binding to nucleic acids are measured spectrophotometrically. It is found that the binding constants for DNA and poly(U) are 5,3 • 105 M-1 and 4,7 • 104 M-1 respectively, while the binding site size for these polynucleotides are, respectively, about 2 bp and 1 nucleotide. The analysis of binding isotherm for native yeast RNA shows that the binding constants for double- and single-stranded regions are 1,3 • 105 M-1 and 1,1 • 104 M-1 respectively. The fraction of double-stranded regions in the RNA is found to be 32 %, the value which are considerably higher than the value previously reported for the some RNA sample in the absence of tilorone. A tilorone high ability of stabilizing double-stranded RNA regions is suggested and biological applications of this ability, especially for interferon induction, are discussed. |
|
| Date |
2013-04-15T08:17:34Z
2013-04-15T08:17:34Z 1998 |
|
| Type |
Article
|
|
| Identifier |
Карпов, О. В. Вивчення кількісних характеристик комплексоутворення тилорону з полінуклеотидами різного походження / О. В. Карпов, С. М. Храпунов, А. В. Сиволоб // Биополимеры и клетка. – 1998. – №1. – С. 43-46.
http://dspace.nuft.edu.ua/jspui/handle/123456789/7483 |
|
| Language |
other
|
|