Теоретико-методологічні засади оцінки та формування психологічних чинників командного потенціалу екіпажів рухомих об’єктів
Репозитарій Національного Авіаційного Університету
Переглянути архів Інформація| Поле | Співвідношення | |
| Title |
Теоретико-методологічні засади оцінки та формування психологічних чинників командного потенціалу екіпажів рухомих об’єктів
|
|
| Subject |
екіпаж
рухомий об’єкт психологічний чинник командний потенціал оцінка |
|
| Description |
Розроблено теоретико-методологічну концепцію моделювання системи психологічних чинників ефективної спільної діяльності членів екіпажу рухомого об’єкта, основу якої складає ідея суб’єктності ефективного екіпажу. Доведено, що основоположним теоретичним критерієм адекватності психологічних тех- нологій формування командного потенціалу екіпажів рухомих об’єктів є їх відповідність за- вданню забезпечення екіпажної суб’єктності. Діяльнісний підхід, прийнятний як теоретико- методологічна основа для розв’язання завдань ровитку різноманітних виробничих професійних команд, виявився неефективним у випадку роботи з екіпажами рухомих об’єктів. Встановлено, що суб’єктність екіпажу як цілісного утворення є визначальним соціально-психологічним чин- ником його надійності та ефективності. Необхідною умовою забезпечення суб’єктності екіпажу є формування спроможності та налаштованості кожного його члена, реалізуючи свою власну суб’єктну активність, взаємодіяти з іншими у складі екіпажу в умовах групової єдності на заса- дах прийняття та стимулювання їх персональної суб’єктності, тобто визнаючи за кожним іншим незалежно від його місця у визначеній ієрархії функціональних стосунків право, необхідність та спроможність впливати зі свого боку на поточні процеси в усіх актуальних вимірах дійсності. З’ясовано, що даний теоретичний підхід щодо забезпечення суб’єктності екіпажу у по- вній мірі узгоджується з прийнятою у світі філософією нормативних документів, які регламен- тують льотну експлуатацію сучасних повітряних суден. Разом з тим, не всі з існуючих програм підготовки льотних екіпажів цивільної авіації відповідають даному підходу, що свідчить про їх потенційну небезпечність. Створено психологічну теорію спільної діяльності членів екіпажу рухомого об’єкту з особливими умовами діяльності. Отримало теоретичне обгрунтування положення, згідно з яким основні закономірності взаємодії членів екіпажу рухомого об’єкту визначаються системною дією пропозитивних та прескриптивних соціально-психологічних механізмів суб’єкт- суб’єктного впливу. Встановлено, що діяльності льотних екіпажів притаманні специфічні атри- бутивні соціально-психологічні явища, пов’язані з закономірностями соціального сприйняття та формування соціальної поведінки у кабіні повітряного судна на основі використання певного репертуару каузальних схем. Ключовими соціально-психологічними чинниками командного потенціалу екіпажу є ціннісно-орієнтаційна та мотиваційна єдність, рівень професіоналізму, рі- вень організації взаємодії та її позитивно-конструктивний характер, зокрема оптимальний рі- вень психологічної дистанції, позитивний психологічний клімат та достатній рівень психологі- чної сумісності. Встановлено, що принципово важливим для забезпечення командного потенціалу екіпа- жів рухомих об’єктів є включення в дію соціокультурних регуляторів професійної діяльності. З’ясовано, що за певних умов соціокультурні чинники можуть негативно вплинути на команд- ний потенціал екіпажу, тому потребують спеціального моніторингу. Необхідною умовою забез- печення достовірності оцінки впливу соціокультурних чинників на командний потенціал екіпа- жів рухомих об’єктів є дотримання методологічних принципів системності, багатовимірності соціокультурних чинників, соціокультурної визначеності, соціокультурних перетворень. Розроблено модель людського фактору в авіації, яка розкриває складний перетин соціо- культурних та психологічних чинників активності професійних команд у авіаційних ергатичних системах. Розроблено методологічні засади оцінки та формування психологічних складових коман- дного потенціалу екіпажів рухомих об’єктів з особливими умовами діяльності. Обгрунтовано доцільність побудови шкал соціометричних досліджень при роботі з екіпажами рухомих об’єктів на основі адекватного екологічного підходу до соціально-психологічних явищ, а саме із застосуванням у непараметричній соціометрії льотних підрозділів двох принципово розбіж- них груп соціометричних індексів байдужості та невизначеності, як таких що підвищують ін- терпретаційні можливості соціометрії та забезпечують якісне поліпшення аналізу емпіричної інформації. Соціометричні дослідження льотних підрозділів запропоновано доповнювати мето- дикою опосередкованої оцінки психологічної сумісності осіб льотно-підйомного складу, побу- дованою на аналізі узгодженості різноманітних уявлень та ціннісних орієнтацій респондентів. Підтверджено адекватність та розкрито особливості реалізації принципів активності, дослідни- цької (творчої) позиції учасників тренінгу, об’єктивації (усвідомлення поведінки), партнерсько- го суб’єкт-суб’єктного спілкування всіх учасників тренінгу та моделювання, як методологічної основи корекційно-формуючої тренінгової роботи з управління екіпажними ресурсами рухомих об’єктів. Апробовано та доведено прийнятність методики емпіричної оцінки дієвості тренінгових вправ на основі групової оцінки особистості в експериментальній виборці у порівнянні з контрольною за умови забезпечення подібності виборок за показниками соціально- психологічної компетентності на початку експерименту. Виявлено, що ефективність психологічного тренінгу з підготовки до діяльності у складі екіпажу рухомого об’єкта забезпечується спрямуванням його елементів на розширення індиві- дуальних можливостей, набуття знань, умінь та навичок щодо: - встановлення міжособистісних зв’язків між членами команди у гармонізованій сукупності різних рівнів взаємодії (професійного та емоційного рівня взаємодії), підвищення рівня мо- тивації до роботи у складі екіпажу; - підвищення комунікативної компетентності, ознайомлення та відпрацювання навичок акти- вного слухання, адекватного суб’єкт-суб’єктного сприйняття в процесі діяльності, вміння опрацьовувати невербальні реакції членів екіпажу, ефективної комунікації у ситуаціях не- співпадіння позицій та конфліктної напруги, стратегій сумісного аналізу інформації та по- шуку рішень; - стратегії децентралізації прийняття рішень як механізму «виправлення помилок» (що узго- джується з сучасною концепцією прийняття рішень пілотуючим пілотом); - швидкого та якісного прийняття рішень в штатних та екстремальних умовах польоту; - уміння гнучко змінювати план дій та лінію поведінки у процесі уточнення ситуації та про- гнозу її розвитку; - уміння тривалий час залишатися у стані «розслабленого очікування», тривалої усвідомленої концентрації уваги та підтримання психоемоційної стабільності, запобігання негативним емоційним станам; - індивідуальної психологічної стійкості; протидії стресогенним факторам та подолання нас- лідків стресових навантажень; збагачення варіативності поведінкових реакцій у складних та стресогенних ситуаціях, оптимізації реагування на типові для сучасного пілота стресори з урахуванням індивідуальних особливостей; - адекватних способів боротьби з наслідками стресу інших осіб в складі екіпажу. Встановлено, що відповідно до сучасних соціокультурних особливостей вітчизняного авіаційного простору, актуальним є спрямування тренінгових вправ національних програм під- готовки льотного складу цивільної авіації з управління екіпажними ресурсами на формування: - інтегративного уміння працювати у складі команди як цілісного групового суб’єкта; - уміння формувати суб’єкт-суб’єктну взаємодію по відношенню до старшого, рівного та молодшого за функціональним статусом; - обов’язковості і неухильного слідування інструкціям; - персональної відповідальності; - навичок ефективного професійного спілкування та захисту професійного комунікативного простору від спілкування на позадіяльнісних засадах; - безперервного управління екіпажною стресостійкістю. Завдяки отриманим результатам забезпечено можливість розроблення дієвих соціально-психологічних технологій оцінки та формування командного потенціалу екіпажів рухомих об’єктів, а також оцінки адекватності існуючих практичних методик підготовки екіпажів. |
|
| Date |
2014-07-21T09:51:53Z
2014-07-21T09:51:53Z 2010 |
|
| Type |
Technical Report
|
|
| Identifier |
http://er.nau.edu.ua:8080/handle/NAU/9253
|
|
| Language |
other
|
|
| Publisher |
Національний авіаційний університет
|
|