Державне регулювання системи з охорони прав на сорти рослин
NUBIP Library
Переглянути архів Інформація| Поле | Співвідношення | |
| Title |
Державне регулювання системи з охорони прав на сорти рослин
|
|
| Creator |
Рабчевська, Алла Петрівна
|
|
| Subject |
1501 Державне управління
8.15010005 Державна служба 351 Напрями діяльності органів державного адміністративного управління |
|
| Description |
Світові рослинні ресурси є основним біологічним засобом сучасного рослинництва, що складаються із сукупності охороноздатних сортів зернових, кормових, технічних, овочевих, ефіроолійних, квітково-декоративних, лісових, плодовоягідних, горіхоплідних культур та винограду, які за результатами державної науково-технічної експертизи відносяться до об'єктів інтелектуальної власності, придатних до поширення в Україні. Використання сортових рослинних ресурсів є однією з важливих ланок сільського господарства, промисловості, зокрема, сировинної, харчової, фармацевтичної, легкої, які є основою економічного і соціального розвитку держави. Досягнення цих результатів базується, в першу чергу, на досягненнях селекційних установ і селекціонерів як основної ланки створення нових сортів та експертній оцінці сорту в державному випробуванні за відповідністю до біотичних і абіотичних факторів, придатністю до існуючих технологій вирощування та за іншими господарсько цінними ознаками, що визначають рівень врожайності, його стабільність, енергетичну і економічну доцільність вирощування. Прийняття законів України „Про державну підтримку сільського господарства України" від 24.06.2004 р. № 1877-іV, „Про основні засади державної аграрної політики на період до 2015 року" від 18.10.2005 p. № 2982-IV, „Про охорону прав на сорти рослин", „Про насіння і садивний матеріал" стало свідченням усвідомлення суспільством необхідності активних дій держави щодо пріоритетності розвитку агропромислового комплексу та соціального розвитку села в економіці України, а саме зумовлення виняткової значимості та незамінності вироблюваної продукції сільського господарства в життєдіяльності людини і суспільства. У результаті виконання заходів, передбачених Державною цільовою програмою розвитку українського села на період до 2015 року, що затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 19 вересня 2007 р. № 1158 очікується забезпечити виробництво: зерна - в обсязі 50 млн. тонн, цукрових буряків - 25, овочів - 8, картоплі - 18, плодів і ягід - 3,2, винограду - 0,8 млн. тонн. В програмі одними із важливих - заходів розвитку аграрного ринку відмічено, що розвиток рослинництва здійснюється першочергово шляхом: - запровадження механізму надання сільськогосподарським виробникам державної підтримки, спрямованої на забезпечення здійснення посівів сільськогосподарських культур насінням сортів і гібридів високих репродукцій, дотриманням вимог сучасних технологій; - запровадження з 2008 року бюджетного фінансування наукових установ та насіннєвих господарств, які виробляють насіння перспективних сортів і гібридів високих посівних кондицій. Отже, важливою складовою аграрної політики держави, досягнення її стратегічних орієнтирів на новому етапі розвитку рослинницької галузі аграрного сектору, пов'язаного із забезпеченням умов його ринкового розвитку у конкурентному середовищі та продовольчої безпеки, виступає опрацювання і запровадження ефективного формування та розвитку ринку сортів рослин. Теоретико-методологічні основи дослідження сутності ринків знаходилися в центрі уваги класиків світової економічної науки А. Пезенті, А.Булатова, А. Сміта, К. Маркса, М. Туган-Барановського, А. Чухно, С. Фішера, У. Джевонса, Ф. Котлер та багатьох інших. Особливості та сучасні тенденції функціонування аграрних ринків розвинутих країн та вітчизняної науки знайшли висвітлення у працях Дж. Джонсона, Д. Хопкінса, М. Морехарта, В. Андрійчука, Я. Білоуська, В. Бойка, В. Месель-Веселяка, О. Крисального, !. Лукінова,П.Саблука,0. Шпикуляка, О. Шпичака. Значний внесок у розвиток ринку сортів рослин, організації методологічних та методичних засад проведення сортодослідної роботи зробили М. Вавілов, І. Мічурін, Е. Неттєвич, К, Назаренко, Г. Марініч, В. Волкодав, Г. Дручок, Л. Худолій, В. Орєшніков, В. Юрчишин, А. Клюкач та багато інших. Дослідження правових аспектів охорони нових сортів рослин та захисту прав селекціонерів, права інтелектуальної власності, селекції, генетики і насінництва України, їх державного регулювання свого часу здійснювали фахівці та вчені, як Л. Глухівський, А. Бочкарьов, А. Гуйда, В. Дозорцев, С. Михайлов, Н. Рибальський, О. Пічкур, В. Третьякова, Ю Смирнов, О. Підопригора. Враховуючи значну увагу до проблем формування та розвитку ринку сортів рослин, історію формування системи державного випробування сортів рослин в Україні, стрімкий розвиток селекції та генетики у XIX -XX! ст.., все ж до кінця залишаються не вивченими роль та місце сортових рослинних ресурсів у підвищенні ефективності рослинницької галузі, вартість сорту, як об'єкт інтелектуальної власності, державна підтримка селекційних досягнень та сортодослідних вивчень. Неоднозначним є бачення держави у формуванні національних сортових рослинних ресурсів, концепції розвитку на ринку сортів вітчизняної та іноземної селекції. Результати попередніх досліджень свідчать, що у більшості розвинених країн світу витрати на сортовипробування фінансуються за рахунок коштів бюджету. Обсяги цього фінансування, зокрема, й в Україні мають залежати від кількості експертиз, здійснених конкретною сортодослідною станцією. Проте у зв'язку з відсутністю науково-методичної і нормативної бази нині неможливо забезпечити планування необхідних з огляду на обсяги сортовипробувальних експертиз державне фінансування як всієї системи державної служби з охорони прав на сорти рослин, так і кожної сортодослідної станції. Тому формування системи державної підтримки сортодослідних станцій, побудованої на засадах госпрозрахунку, є одним із важливих завдань державного значення, вирішення якого сприятиме підвищенню віддачі бюджетних коштів. Для побудови зазначеної системи в Україні необхідно розробити методики та інструментарії оцінок вартості кожного виду експертиз сортів, нормативні показники витрат на проведення сортовипробувань, а також використання й оцінок ефективності коштів бюджету, що витрачаються на ці цілі. До Держсортслужби від селекціонера надходить матеріал, який, після позитивних результатів випробувань, отримує офіційний статус «сорт». За результатами випробувань формується Реєстр сортів рослин, придатних для поширення в Україні. В цьому реєстрі зосереджується вся інформація щодо вимог виробника і користувача до сорту. Тому важливо забезпечити ефективний зворотній зв'язок, який дозволив би встановлювати критерії, за якими сорти рослин заносяться до Реєстру. У період формування засад ринкової економіки погляди на сорт як власність визначили необхідність реформування системи сортовипробування. Акумулюючи в собі більшість позитивних елементів функціонуючої системи сортовипробування, заходи щодо її реформування дозволили зберегти кращі вітчизняні традиції оцінки сортів, ґрунтовно переорієнтувати сортовипробувальну систему на роботу в сучасних умовах. Порівнюючи у процесі випробування сортів рослин кращі селекційні розробки і ретельно вивчаючи їх, сортовипробування генерує мотивацію створення нових сортів і гібридів, забезпечує інформаційний обмін між власником і користувачем сорту, регулює внутрішні й міжнародні правила торгівлі насінням, захищає права товаровиробника використовувати сорти, що відповідають необхідним характеристикам, а також, на підставі нормативних актів національного і міжнародного законодавства, права селекціонера. У першому розділі «Теоретичні-методологічні основи та особливості формування і розвитку ринку сортів рослин» здійснено аналіз теоретичних уявлень про ринок сортів рослин та методологічні й методичні засади його розвитку. Визначено методичні підходи до організації вивчення нових сортів рослин у закладах експертизи державної системи охорони прав на сорти рослин та ефективності впровадження нових сортів рослин. Розкрито сутність ринку сортів рослин, та його матеріального носія „насіння та садивний матеріал", який докорінним чином відрізняє його від ринку продовольчого чи кормового зерна, для яких товарною одиницею є партія зерна певної культури, певного класу якості безвідносно до їх сортової (гібридної) приналежності. Тут можуть бути товарами-замінниками в межах однієї культури інші сорти цієї ж культури. Саме сорт чи гібрид є тією товарною одиницею, яка фігурує лише на насіннєвому ринку. У другому розділі «Аналіз сучасних тенденцій формування і розвитку ринку сортів рослин» проаналізовано світові тенденції розвитку ринку сортів рослин, дано об'єктивну оцінку сучасного вітчизняного ринку сортів рослин вітчизняної та іноземної селекції. Досліджено загальновизнану європейську організаційну структуру реєстрації сортів рослин придатних до поширення в Україні. За свідченням експертів Світової організації інтелектуальної власності за роки незалежності Україна спромоглась докорінно покращити кількісний і якісний склад сортів рослин, які за результатами державних випробувань визнані придатними до вирощування. За роки незалежної України кількість видів сільськогосподарських культур у Державному Реєстрі сортів рослин збільшилася в 1,7 рази, з 207 у 1991 році до 342 - у 2006 році. Європейські держави мають досить складно організовану систему з охорони прав на сорти рослин і добре захищений і відрегульований внутрішній ринок сортів та контроль за якістю насінництва. Проаналізована діяльність державної системи охорони прав на сорти рослин в Україні, яка на сьогодні є ефективною. Одна гривня витрат на проведення експертиз сортів рослин забезпечує сумарний макроекономічний ефект у розмірі 34-38 грн., зокрема, податкових надходжень - понад 5 грн. Заклади експертизи державної системи охорони прав на сорти рослин недостатньо забезпечується фінансуванням за рахунок коштів державного бюджету. Держава компенсує витрати на проведення експертизи сортів рослин вітчизняної селекції лише на 25-30 % від їх потреби. У третьому розділі «Основні напрями розвитку ринку сортів рослин» запропоновані напрями удосконалення державної політики з охорони прав на сорти рослин у зв'язку з інтеграцією України в Світову організацію торгівлі та Європейське співтовариство. Одними із основних завдань для підтримки ринку сортів рослин державою є: підтримка селекційних процесів у рослинництві, стимулювання розвитку вітчизняного насінництва, виробництва достатньої кількості якісного насіння високопродуктивних сортів і гібридів сільськогосподарських культур та створення насіннєвих страхових фондів, вирощування посадкового матеріалу нових високопродуктивних сортів плодово-ягідних культур і винограду. Досліджено світовий ринок насіння зернових, який є перенасичений. Особливо це стосується європейського ринку, де відслідковується жорстка конкурентна боротьба між провідними виробниками насіння, між селекційними установами. Вижити в такій боротьбі і вийти переможцем може лише та країна, чия селекційна наука і насінницькі фірми забезпечують найвищу якість насіння. Без інтенсифікації селекційної діяльності в конкуренції за найбільш якісне насіння не вистояти. Всі розвинені країни фінансують з бюджету фундаментальні дослідження як найбільш дорогі. Розроблено пропозиції щодо формування системи державної підтримки селекціонерів, виробників насіння і садивного матеріалу, яка з одного боку повинна бути адаптована до вимог СОТ, а з іншого - захистити вітчизняних товаровиробників від зовнішньої конкуренції, стимулювати ринкові процеси в галузі насінництва та сприяти переходу сільського господарства на інноваційний шлях розвитку. |
|
| Date |
2010
|
|
| Type |
Дисертація
NonPeerReviewed |
|
| Format |
application/msword
|
|
| Identifier |
http://elibrary.nubip.edu.ua/2415/1/2010_%D0%A0%D0%B0%D0%B1%D1%87%D0%B5%D0%B2%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0_%D0%90.%D0%9F._08.doc
Рабчевська, Алла Петрівна (2010) Державне регулювання системи з охорони прав на сорти рослин. Магістра thesis, НУБіП України. |
|
| Relation |
http://elibrary.nubip.edu.ua/2415/
|
|