Художня трансформація античності в українській поезії 1920-1930-х років: типологічні моделі
Институционный репозиторий Киевского университета имени Бориса Гринченко
Переглянути архів Інформація| Поле | Співвідношення | |
| Relation |
http://elibrary.kubg.edu.ua/5908/
|
|
| Title |
Художня трансформація античності в українській поезії 1920-1930-х років: типологічні моделі
|
|
| Creator |
Гальчук, Оксана Василівна
|
|
| Subject |
Дисертації
|
|
| Description |
Дисертаційна робота є першим системно-аналітичним дослідженням української поезії 1920-1930-х років в аспекті художньої рецепції і трансформації в ній античного тексту. Завдяки уточненню поняттєво-термінологічної матриці й застосуванню комплексу методів, а особливо порівняльної інтерпретації та гіпотетичного коментаря проаналізовано лірику поетів, чия творчість є знаковою для різних напрямів і стилів доби зрілого модернізму загалом і для модерністського етапу розвитку української античності зокрема. Визначено такі моделі художньої трансформації античного тексту, як символістська, неокласична (з інваріантами прочитання античності крізь призму естетикологічного та історіософського проблемного комплексу) і неоромантична (з футуристичним й експресіоністським акцентами). Ілюстрацією теоретичних узагальнень є аналіз поезії М. Філянського, В. Кобилянського, П. Тичини, Д. Загула, М. Рильського, М. Зерова, П. Филиповича, М. Драй-Хмари, Юрія Клена, О. Влизька, М. Бажана, Є. Плужника
Диссертационная работа – первое системно-аналитическое исследование украинской поэзии 1920-1930-х годов в аспекте художественной рецепции и трансформации в ней античного текста. В результате уточнения терминологической матрицы и применения комплекса методов, особенно сравнительной интерпретации и гипотетического комментария, проанализировано лирику поэтов, творчество которых является знаковым для основных направлений зрелого модернизма в целом и для модернистского этапа украинской античности в частности. Особенности украинской античности 1920-1930-х годов воплотились в таких моделях художественной трансформации античного текста, как символистская, неоклассическая (с доминантами эстетикологического и историософского прочтения) и неоромантическая, включающая футуристскую и экспрессионистскую «оптику». Теоретические обобщения иллюстрированы анализом поэзии М. Филянского, В. Кобылянского, П. Тычины, Д. Загула, М. Рыльского, М. Зерова, П. Филиповича, М. Драй-Хмары, Юрия Клена, О. Влызка, М. Бажана, Е. Плужника This thesis is the first systemic and analytic study of Ukrainian poetry of 1920-1930-ies in aspect of artistic reception and transformation of the antique text in it. The lyric poetry of authors, whose work is an icon for various types and styles of the age of late modernism in general and for the modernistic phase in Ukrainian antiquity’s development in particular; was analyzed by clarifying the terminology matrix and applying the complex of methods, particularly the methods of comparative interpretation and hypothetical comment. The terminology that is connected to the understanding of antiquity as a member of intertextual dialogue was refined and codified in the thesis. The informative content of the concept of Ukrainian antiquity was defined and the necessity of its historical discourse was substantiated. The abstract research of antiquity resonance in Ukrainian literature generalizes that the phenomenon of Ukrainian antiquity, peculiarity of which is the reading of the antique text in the light of pagan and Christian elements of art, was formed on the interaction of the main reception streams, such as cultural and philological, historiosophical, scientific and analytical, literary and artistic stream. A variety of types and styles of modernistic stage of Ukrainian antiquity of 1920-1930-ies was embodied in following models of artistic transformation of the antique text: symbolistic, neoclassical (with historiosophical and aesthetiological dominants of antiquity reading) and neoromantic, which includes futuristic and expressionistic "optics". The specifics of symbolistic interpretation model were determined in research of P. Tychyna and D. Zagul’s works with implicit and explicit antiquity. The motives, connected with ideas of cosmism, kalokagathia are domineering in these works. Demythologisation and myth creation tendencies are clearly manifested in works with Prometheus mytheme by P. Tychyna. The poet transforms the antique text and modernizes it by converging with an antiutopia metagenre, reproducing a feeling of catastrophic of time. The author’s transformation of Prometheus symbolizes the development of P. Tychyna as a poet himself – moving from harmony to enharmony and, finally, to the disharmony. The neoclassical interpretation of the antique text is presented by two variants: the first one embodies the work of “Kyiv” neoclassics with the aesthetic dominant, the so-called “effect of Midas”; the second one , “Prague”, is represented by E. Malaniuk lyrics, who used antique material (quotes, motives, precedent images, etc.) to build his own historiosophy. The complexity of the dialogical model of neoromantic poetry, that is put through the "optics" of futurism and expressionism (O. Vlyzko, M. Bajan, E. Pluzhnyk), is caused by noticeable influence of the avant-garde aesthetics and poetics on the one hand, and the emerging canon of socialistic realism, on the other. Hence, the characteristic feature of the model is the predominantly implicit intertextuality on the level of referencing to the ideas, principles, archetypal motive’s base, but “covered” herewith are different arrays of antique text: satirical motives of “iambic” poetry by Archilochus and military elegies by Tyrtaeus; modernized problematic of Sophocles’ dramas; the tradition of “scientific” poetry of the Hellenistic period combined with scientistic myth to embody the theme of industrialization; the development of the Roman odic poetry of the Principate era; and poetic declaration of the law of battle as an indispensable for existence on the eve of the of the “golden age”, etc. The neoromantic model is characterized by the paradigm of the heroic type characters that is used as a foundation for author’s mythmaking to create an ideal “heroes” of our time; but also by a distinct inclination for demythologization of precedent images and motives, their “turning inside out”, parody and ironic comprehension. |
|
| Date |
2013
|
|
| Type |
Автореферат дисертації
NonPeerReviewed |
|
| Format |
text
|
|
| Language |
uk
|
|
| Identifier |
http://elibrary.kubg.edu.ua/5908/1/O_Halchuk_AR_2013_GI.pdf
Гальчук, Оксана Василівна (2013) Художня трансформація античності в українській поезії 1920-1930-х років: типологічні моделі Доктор thesis, Київський національний університет імені Тараса Шевченка. |
|