ДИТИНСТВО ЯК СОЦІОКУЛЬТУРНИЙ ФЕНОМЕН: СОЦІАЛЬНО-ФІЛОСОФСЬКИЙ АНАЛІЗ
Zhytomyr State University Library
Переглянути архів Інформація| Поле | Співвідношення | |
| Relation |
http://eprints.zu.edu.ua/11803/
|
|
| Title |
ДИТИНСТВО ЯК СОЦІОКУЛЬТУРНИЙ ФЕНОМЕН: СОЦІАЛЬНО-ФІЛОСОФСЬКИЙ АНАЛІЗ
|
|
| Creator |
Гребінь, С. М.
|
|
| Subject |
B Philosophy (General)
|
|
| Description |
У дисертаційному дослідженні розроблена й обґрунтована теоретична модель соціокультурної трансформації дитинства, у відповідності з якою в межах ціннісно-онтологічного підходу доведено, що дитинство – одна з визначальних форм буття людини, ціннісно-зорієнтована на створення "образу людини" як майбутньої особистості (особа в суспільстві, особа в колективі, особа в "самості"). У дитячому віці формується комплекс уявлень щодо пізнання світобудови й суспільства, засобів досягнення та засвоєння своєї ролі та місця у дорослому житті. Аргументовано, що основним призначенням соціокультурного виміру дитинства як початкового періоду розвитку особистості є самоствердження дітей, формування образу людини в контексті гармонізації її стосунків з навколишнім світом, унеможливлення асоціальних і протиправних форм самореалізації. На основі соціально-філософського аналізу дитинство як соціокультурний феномен розкрито у контексті історичних типів культури (архаїка, християнство, модерн, постмодерн). Дитина, як "потенція" дорослої особистості, підпорядкована загальним закономірностям буття. Констатовано, що дитинство як соціальна спільність зі своїми інтересами, цінностями, світосприйняттям і потребами, займає певне положення в соціальній структурі суспільства, має свої характерні ознаки, змістовну специфіку, яка підвладна змінам соціально-історичної реальності. Окреслено сутність і напрямки розгортання глобальних соціокультурних процесів, що зумовлюють характерні особливості соціалізації та індивідуалізації сучасної дитини. Доведено, що, впливаючи на буття дитини, сутнісні риси сучасної епохи породжують "кризу дитинства", амбівалентність у змісті сучасного дитинства, охарактеризовано прояви асоціальних й протиправних форм самореалізації дітей. З’ясовано, що у вітчизняній культурі ідентифікація дитини традиційно відбувалася через затверджені норми як основи несуперечливості й адекватності розвитку дитини в конкретній соціокультурній ситуації. Виявлено досягнення і прорахунки України щодо забезпечення якості дитинства, досліджено ефективність вітчизняного нормативно-правового підґрунтя його існування та розвитку. Запропоновано можливі шляхи подолання "кризи дитинства" та поліпшення становища дітей в Україні. |
|
| Publisher |
Вид-во ЖДУ ім. І.Франка
|
|
| Date |
2014-06
|
|
| Type |
Article
PeerReviewed |
|
| Format |
text
|
|
| Language |
uk
ukraine |
|
| Identifier |
http://eprints.zu.edu.ua/11803/1/aref%20%D0%93%D1%80%D0%B5%D0%B1%D1%96%D0%BD%D1%8C.doc
Гребінь, С. М. (2014) ДИТИНСТВО ЯК СОЦІОКУЛЬТУРНИЙ ФЕНОМЕН: СОЦІАЛЬНО-ФІЛОСОФСЬКИЙ АНАЛІЗ. АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філософських наук. |
|