Неопотебнянство Бориса Навроцького
Институционный репозиторий Киевского университета имени Бориса Гринченко
Переглянути архів Інформація| Поле | Співвідношення | |
| Relation |
http://elibrary.kubg.edu.ua/10300/
|
|
| Title |
Неопотебнянство Бориса Навроцького
|
|
| Creator |
Сінченко, Олексій Дмитрович
|
|
| Subject |
Наукові (входять до науковометричних баз і мають ISSN, DOI та індекс цитування журналу)
|
|
| Description |
The present article deals with the Borys Nawrocki’s book called “Language and poetry” (1925) as a try of building the holistic literary theory based on the Alexander Potebnja’s linguistic approach. The polemical contexts of Borys Nawrocki’s ideas are: Benedetto Croce’s intuitionism, Karl Vossler’s relativism, Neo-Kantianism, Andrei Bely’s symbolism, Russian formalism, Philip Fortunatov’s, Baudouin de Courtenay’s and Marty’s linguistic theory, experimental psychology etc. In this variety of theories the scientist in series defends principles which are oriented on the Alexander Potebnja’s theory, namely: each text element is important in the artwork only through the relation with the internal form; all the artwork elements can form the figurative representations – the internal form, grammatical form, “game of signes” of the “prosaic meaning” etc.; images are the transition to the “sense” of work, the literal reception that is impossible for general understanding of work. The most important aspect of Nawrocki’s literary theory was the understanding of word as a relationship between human and space. In the flowing of the materialistic science of twenties this refrain has remained unnoticed as an approach to expand the borders of Potebnja’s theory – especially the rhythm analysis, phonics and composition of artwork and poetry.
У статті розглянуто книгу Бориса Навроцького «Мова та поезія» (1925) як спробу побудови цілісної літературної теорії на основі лінгвістичного підходу Олександра Потебні. Полемічні контексти ідей Навроцького становлять: інтуїтивізм Б. Кроче, релятивізм К. Фосслера, неокантіанство, символізм А. Бєлого, російський формалізм, лінгвістичні теорії Ф. Фортунатова, І. Бодуена де Куртене та А. Марті, експериментальна психологія тощо. В цьому розмаїтті теорій науковець послідовно відстоює принципи, орієнтовані на теорію Потебні, а саме: кожен елемент тексту стає вагомим у художньому творі лише через зумовленість із внутрішньою формою; в художньому творі всі елементи можуть витворювати образні уявлення: внутрішня форма, граматична форма, «гра прикмет» зі сфери «прозаїчного значення» тощо; образи – це лише перехід до «рації» твору; буквальне сприйняття – неприйнятне для розуміння твору в цілому. Чи не найважливішим аспектом літературної теорії Навроцького стало розуміння слова як зв’язку людини з космосом. У річищі матеріалістичної науки 1920-х років цей рефрен його роботи практично лишався непомітним, як власне й сама його спроба розширити межі теорії Потебні, зокрема на аналіз ритміки, фоніки й композиції художнього твору, а також лірики. В статье рассмотрено книгу Бориса Навроцкого «Язык и поэзия» (1925) как попытку создания целостной литературной теории на основании лингвистического подхода Александра Потебни. Полемические контексты идей Навроцкого становят: интуитивизм Б.Кроче, релятивизм К.Фосслера, неокантианство, символизм А.Белого, русский формализм, лингвистические теории Ф.Фортунатова, И.Бодуэна де Куртенэ та А.Марти, экспериментальная психология и т.д. В таком множестве теорий ученый последовательно отстаивает принципы, ориентированные на теорию Потебни, а именно: каждый элемент текста существенен в художественном произведении только благодаря обусловленности внутренней формой; в художественном произведении все элементы могут создавать образные представления: внутренняя форма, грамматическая форма, «игра примет» из сферы «прозаического значения» и т.д.; образы – это лишь переход к «рации» произведения; буквальное восприятие – неприемлимое для понимания произведения в целом. Существенным аспектом литературной теории Навроцкого есть понимание слова ка связи человека с космосом. В русле материалистической науки 1920-х годов, этот реврен его работы практически остался незамеченным, как собственно и сама его попытка расширить границы теории Потебни, в частности на анализ ритмики, фоники и композиции художественного произведения, а также лирики. |
|
| Publisher |
КУБГ
|
|
| Date |
2015
|
|
| Type |
Стаття
PeerReviewed |
|
| Format |
text
|
|
| Language |
ru
|
|
| Identifier |
http://elibrary.kubg.edu.ua/10300/2/O_Sinchenko_STKM_2_GI.pdf
Сінченко, Олексій Дмитрович (2015) Неопотебнянство Бориса Навроцького Синопсис: текст, контекст, медіа (2(10)). ISSN ISSN: 2311-259X |
|