ВИЗНАЧЕННЯ АНТИОВАРІАЛЬНИХ АНТИТІЛ У ЖІНОК ІЗ БЕЗПЛІДДЯМ
Цифровий Репозиторій - Інтелектуальні Фонди Буковинського державного медичного університету
Переглянути архів Інформація| Поле | Співвідношення | |
| Title |
ВИЗНАЧЕННЯ АНТИОВАРІАЛЬНИХ АНТИТІЛ У ЖІНОК ІЗ БЕЗПЛІДДЯМ
|
|
| Creator |
Бакун, Оксана Валеріанівна
Тимочко, Ю.Д. Ковтун, О.А. |
|
| Subject |
безпліддя
антиоваріальні антитіла бесплодие антиовариальные антитела infertility antiovarian antibodies |
|
| Description |
Вступ. Факт появи аутоантитіл, тобто анти-тіл проти власних антигенів - компонентів різних тканин організму не властивий нормальному ор-ганізму, оскільки загрожує некерованим саморуй¬нуванням власних тканин без видимих причин і навіть повною його смертю [Запорожан і співав., 2000]. Тому і блокується поява антитіл до влас¬них антигенів. Але повністю заперечувати фізіо¬логічну роль вироблення антитіл проти власних аутоантигенів було би не зовсім коректно. Поява антитіл проти пошкоджених в результаті яких-не- будь причин власних клітин відіграє в якійсь мірі саногенну роль, оскільки дозволяє швидше вида¬лити їх з організму [Кулаков, Леонов, 2000]. Природні аутоантитіла у здорових осіб мо-жуть бути і специфічними ауто антитілами при аутоімунних хворобах. Але на думку деяких авторів, ці факти не виключають і того, що такі «здорові» особи, в яких виявлені аутоантитіла, є в далекому чи не дуже далекому майбутньому кандидатами на появу відповідних аутоімунних захворювань, оскільки останні проявляються тільки після накопичення певної критичної кіль-кості антитіл в відповідності з законом переходу кількості в якість [Агаджанова с соавт., 1999]. Антиоваріальні антитіла пошкоджують різ¬ні структури яєчників, включаючи клітини по-верхні оболонки, жовтого тіла, ооцити (яйце-клітини) і окремі клітини в інтерстиції яєчників [Калинина, 2002]. Описані аутоімунні оофори- ти з лімфоцитарними інфільтратами, кістозом і атрезією фолікулів. Антиоваріальні антитіла виявляють у 22,7% жінок з первинним без-пліддям і у 37,5% - з вторинним безпліддям, включених в програми екстракорпорального запліднення. Деякі автори вказували на зв’язок антиоваріальних антитіл з ендометріозом і по-дальшими невдачами з імплантацією ембріонів [Смольников,Финогенова,2000]. Антиоваріальні антитіла можуть виникати і в ході програм екс- тракорпорального запліднення в результаті як повторних гормональних стимуляцій, так і мі-кротравм яєчників при витягуванні яйцеклітин [Яворская, 2000; Калашникова, 2004]. Дослі-дження антиоваріальних аутоантитіл у хворих з недостатністю яєчників на фоні нормального рівня гонадотропінів, пролактину і андрогенів показують, що частота розповсюдження аутоі- мунного оофориту серед таких жінок, за різними даними, складає від 19,2% [Geva et al., 1997] до 31,5% [Кулаков, Леонов, 2000]. Матеріали та методи. Нами було обстежено 30 жінок, які були розподілені на наступні групи: - Контрольна - 10 репродуктивно здорових жі¬нок, у яких в анамнезі були пологи (від 1 до 3-х); - Основна - 20 жінок з безпліддям трубного ґенезу, які були включені в програму запліднен-ня in vitro. Поряд із визначенням антиоваріальних анти-тіл, проводилось визначення гормонального гоме- остазу, показників неспецифічного і специфічного імунного захисту, УЗД органів малого тазу. Визна¬чення антиоваріальних антитіл проводилось за до¬помогою імуноферментного набору фірми В^еіх Ovari-Antibodi-ELISA для визначення в сироватці крові аутоантитіл направлених проти оваріальних антигенів. Даний аналіз ґрунтується на непрямо¬му твердофазному методі. Статистична обробка проводилась за допомогою програмного пакету SmгПSTЮA-5.5 А^ґ^оА,Іпс.,США). Достовір¬ність різниці (р<0,05) визначали з використанням ї-критерія Стьюдента. Результати. Обговорення. Середній вік жінок основної групи досто-вірно не відрізнявся від віку пацієнток конт-рольної групи, ці показники склали 30,4±0,4 та Аналіз таблиці 2., показав наступне: в осно-вній групі достовірно більшою була кількість жінок з порушенням менструального циклу (53,9±3,4% проти 26,9±2,9%). Як свідчать дані таблиці 3, хронічний саль- пінгоофорит спостерігається в основній групі в 12 осіб, що відповідає 60±3,7% в той час як у контрольній цей показник становить 2 осіб, що відповідає 20±1,2%. Значне переважання кількості жінок, що хворіють хронічним саль- пінгоофоритом в основній групі свідчить про можливість виникнення аутоімунного сальпін- гоофориту у даної групи пацієнтів. Таблиця 3 Показники запального процесу обстежених жінок (M±m) Дані анамнезу Кількість пацієнток В основній групі п=20 В контрольній групі п=10 абс. % абс. % Хронічний сальпінгоофорит 12 60±3,7 2 20±1,2 TORCH- інфекціі Вірус простого герпесу 8 40±1,2 - - Цитомегаловірус 7 35± 0,9 1 10±0,1 Хламідія 7 35±0,9 - - Уреаплазма 4 20±0,8 - - Мікоплазма - - - - Токсоплазма 10 50±0,9 1 10±0,1 Трихомоніаз - - - - Гриби роду Candida 3 15±2,3 1 10±0,1 У основній та контрольній групах, як свідчать показники таблиці 3., не спостерігалось позитив¬них результатів обстеження на венеричні захворю¬вання. Із даних анамнезу обстеження на TORCH- інфекції, що представлені у таблиці 3., показують, що в основній групі вірус простого герпесу спо-стерігався у 8-ми пацієнток, що складало 40±1,2%. Із цієї ж таблиці показники виявлення цитомега- ловірусу в основній групі становили 7 пацієнтів, що відповідає 35±0,9%. Показники позитивних результатів обстеження на хламідію в основній групі, показані в таблиці 5.3., становили 7 осіб, що у відсотковому значенні склало 35±0,9%. Показані в цій ж таблиці показники виявлення уреаплазми склали 4 осіб, що відповідає 20±0,8%. Мікоплаз- моз і трихомоніаз не виявлялись в основній групі, а токсоплазма, в цій ж групі, визначилась у 10 осіб, що становить 50±0,9%. В порівнянні із основною у контрольній групі вірус простого герпесу не був виявлений. Цито- мегаловірус був виявлений у однієї жінки контр-ольної групи, що склало 10±0,1% і в порівнянні із основною групою є значно меншим показни-ком. Хламідія, уреаплазма і мікоплазма не вияв- лялись ні у однієї жінки контрольної групи. Ток-соплазма була виявлена у 1 жінки контрольної групи, що відсотково склало 10±0,1%— у10 ра-зів менше ніж в основній групі. Трихомоніаз не був виявлений у жодної жінки ні в контрольній ні в основній групах. Гриби роду Candida були виявлені у однієї жінки, що склало 10±0,1%, що у 3 рази є менше ніж в основній групі. Рівень антиоваріальних антитіл показано в табл. 4. В контрольній групі рівень антиоваріаль¬них антитіл був 7,1±0,9, а в основній групі-4,1±0,5, що в 1,7 разів менше, ніж в контрольній групі. Зниження рівня антиоваріальних антитіл у пацієнток основної групи відмічався тому, що у даної групи був обтяжений акушерсько-гінеко-логічний анамнез і проявлявся у наявності хро-нічних сальпінгоофоритів, штучних абортах, са-мовільних викиднях, захворюваннях яєчників, в тому числі полікістоз яєчників, порушеннях ова-ріально-менструального циклу, викрібаннях мат¬ки, прийманні оральних контрацептивів, прове¬денні лапароскопічних операцій, неодноразових стимуляцій суперовуляцій, що могло призвести до виснаження яєчників. З іншого боку, саме за рівнем антиоваріальних антитіл можна говорити про функціональну активність яєчників. Кафедра акушерства та гінекології |
|
| Date |
2015-11-02T07:57:06Z
2015-11-02T07:57:06Z 2014 |
|
| Type |
Article
|
|
| Identifier |
КВ №20513-10313Р
http://dspace.bsmu.edu.ua:8080/xmlui/handle/123456789/9663 |
|
| Language |
other
|
|
| Format |
application/pdf
|
|
| Publisher |
Львівська медична спільнота
|
|