Запис Детальніше

Особистісні чинники психологічного феномену самоінвалідизації як форми проактивної копінг-поведінки

Електронна бібліотека НАПН України

Переглянути архів Інформація
 
 
Поле Співвідношення
 
Relation http://lib.iitta.gov.ua/11241/
10.5072/lib.iitta.gov.ua/11241
 
Title Особистісні чинники психологічного феномену самоінвалідизації як форми проактивної копінг-поведінки
Personality precursors of self-handicapping as а form of proactive coping behavior
Личностные факторы психологического феномена самоинвалидизации как формы проактивного копинг-поведения
 
Creator Носенко, Діна Володимирівна
 
Subject 1 Philosophy. Psychology
 
Description У дисертації досліджується проблема концептуалізації порівняно нового психологічного феномену – «самоінвалідизації», тобто самоспричинення перешкод на шляху виконання власної діяльності з метою виправдання очікуваного неуспіху, який до недавнього часу розглядався у зарубіжній психології, де він був вперше ідентифікований, як парадокс,а у науковий обіг у вітчизняній психології введений вперше завдяки даному дослідженню. Автором теоретично обґрунтовано і емпірично підтверджено можливість категоризації самоінвалідизації як проактивної копінг-стратегії, що поєднує ознаки емоційно-фокусованої копінг-стратегії і стратегії уникнення реактивного копінгу. Визначено ймовірні особистісні чинники прояву у суб’єктів схильності до самоінвалідизації, за допомогою методів факторного, кореляційно-регресійного і кластерного видів аналізу доведено функціональну еквівалентність самоінвалідизації як проактивної копінг-поведінки ознакам емоційно-фокусованої стратегії реактивного копінгу. Ідентифіковано ієрархію індивідуально-психологічних і особистісних чинників самоінвалідизації, до складу яких входить: на рівні первинного оцінювання ситуації, що потребує зусиль подолання, – нейротизм, на рівні когнітивного оцінювання наявних ресурсів подолання – сумлінність і сформованість у суб’єкта умов саморозвитку; на рівні граничної оцінки ситуації – відчуття впевненості у самоефективності і безперервності психічного здоров’я.
The dissertation presents an approach to the conceptualization of a comparatively new but deeply rooted psychological phenomenon of self- handicapping which until recently has been mostly interpreted in foreign psychology as a “paradox, that isn’t” and has been introduced into the Ukrainian psychology via our translation of the Self-handicapping Scale ,designed by Jones and Rhodewalt. It has been theoretically substantiated and empirically examined, –with reference to a nearly century-long history of conceptualization of the phenomenon by Alfred Adler in terms of the “masculine protest” of a physically-disabled individual against one’s inferiority, – that self- handicapping can be categorized as a proactive emotionally-charged coping strategy which proved to be functionally equivalent to the emotion-focused and avoidance strategies of the reactive coping.
The empirical study, carried out on a representative sample on a 120 undergraduate students of Oles Honchar Dnipropetrovsk National university, has shown that self-handicapping “fills in an empty space” in the proactive strategies matrix and functionally corresponds to a proactive emotionally-charged disengagement strategy, resulting in avoidance of the problem-solution, even though temporarily.
It has been found out that self-handicapping correlates positively with the emotion-focused strategy of the reactive coping and negatively – with the proactive engagement coping strategy. These findings supported the first hypothesis of the research which stated a new approach to the conceptualization of self- handicapping, previously categorized by the American psychologists S. Berglas and E. Jones as a motivational strategy, aimed at protecting an individual’s sensitive ego (self-esteem).
The new conceptualization of self-handicapping, substantiated in this research has allowed to single out a set of its personality precursors which differ from the previously described personality factors, singled out when the phenomenon was categorized as a motivational strategy. Unlike the such factors as social shyness, hypochondria and situational anxiety which were associated with the motivational categorization of self-handicapping, we have identified in this research quite different personality precursors of self-handicapping, which, in our opinion, more adequately reveal the meaning of the phenomenon and describe its behavioral correlates.
We have substantiated that there exists a hierarchy of personality factors causing self-handicapping. The disposition to the personality self-evolution, assessed in this research with the help of the new inventory, recently designed by Ukrainian psychologists S. Kusikova, was statistically proved to top the hierarchy which also includes conscientiousness as one of the global personality traits, extraversion and neuroticism. While conscientiousness and extraversion negatively correlate with self-handicapping, neuroticism shows a significant positive correlation.
Besides, our empirical data showed that self-handicapping also negatively correlates with belief in self-efficacy. We have also found its negative correlation with mental health continuum, assessed by C. Keyes scale.
The findings appear to prove the hypothesized personality-related coping nature of self-handicapping, moreover no significant correlations of the phenomenon with self-esteem have been found which puts to doubt its’ previously claimed motivational function or at least suggest its multi-functionality nature of the phenomenon.
В диссертации теоретически обоснована и эмпирически подтверждена возможность концептуализации психологического феномена «самоинвалидизации», впервые представленного в отечественной научной литературе авторами данного исследования как проактивная копинг-стратегия, функционально эквивалентная эмоционально-фокусированной стратегии реактивной формы копинга. Автором переведен и адаптирован психодиагностический инструментарий для эмпирического изучения феномена, с использованием которого идентифицированы личностные детерминанты самоинвалидизации. Методами факторного, кластерного и множественного корреляционно-регрессионного анализа установлено, что вероятными предикторами самоинвалидизации являются: более высокий уровень нейротизма и склонности использовать эмоционально-фокусированную стратегию в актах реактивного копинга, более низкие уровни добросовестности, экстраверсии, условий саморазвития как составляющей диспозиционной характеристики саморазвития личности, непрерывности психического здоровья, уверенности в самоэффективности, субъективного благополучия. Категориальный статус самоинвалидизации как неадаптивной проактивной копинг-стратегии подтвержден ее отрицательной корреляционной связью с конструктивной проактивной копинг-стратегией.
 
Date 2015
 
Type Thesis
NonPeerReviewed
 
Format application/pdf
application/pdf
application/pdf
 
Language uk
uk
uk
 
Rights cc_by_nc_nd
cc_by_nc_nd
cc_by_nc_nd
 
Identifier http://lib.iitta.gov.ua/11241/1/dis_Nosenko.pdf
http://lib.iitta.gov.ua/11241/2/Vidguk_Abramov.pdf
http://lib.iitta.gov.ua/11241/3/Vidguk_Bondarenko.pdf
Носенко, Діна Володимирівна (2015) Personality precursors of self-handicapping as а form of proactive coping behavior ["eprint_fieldopt_thesis_type_phd" not defined] thesis, Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара.