PREDICTING THE COURSE AND OUTCOME OF THE TREATMENT OF INTUSSUSCEPTION IN CHILDREN
Наукові журнали Тернопільського державного медичного університету імені І.Я.Горбачевського
Переглянути архів Інформація| Поле | Співвідношення | |
| Title |
PREDICTING THE COURSE AND OUTCOME OF THE TREATMENT OF INTUSSUSCEPTION IN CHILDREN
ПРОГНОЗИРОВАНИЕ ТЕЧЕНИЯ И ИСХОДА ЛЕЧЕНИЯ ИНВАГИНАЦИИ КИШЕЧНИКА У ДЕТЕЙ ПРОГНОЗУВАННЯ ПЕРЕБІГУ ТА РЕЗУЛЬТАТУ ЛІКУВАННЯ ІНВАГІНАЦІЇ КИШЕЧНИКА У ДІТЕЙ |
|
| Creator |
Veselyi, S. V.; Донецький національний медичний університет імені М. Горького
Veselyi, M. Yu.; Донецький національний медичний університет імені М. Горького |
|
| Description |
The catamnesis in 150 children with an intussusception in terms from 6 months till 10 years after surgical intervention is investigated. Complex biochemical and immunological inspection is carried out to 30 patients. Besides morphological research 10 bioptats of the taken parietal peritoneum, is carried out during operative treatment. Studying before-, intra-and postoperative condition of patients, and also forecasting of current and outcome of disease carried out as a result of search of the «risk factors» determining probability of occurrence and gravity of clinical current of the invagination of intestine in children. In the early postoperative period 4 children (2.7 %) have died in connection with an incompetence of the anastomosis, plural intestinal fistulas and progressing of the peritonitis. Catamnesis observation has revealed, that 104 (69.3 %) the child after operative desinvagination grew and developed according to age. 34 patients (22.7 %) further had the gastroenteropathy described periodic dysphagia and dyspepsia by the phenomena. In 12 children (8.0 %) the adhesive disease has developed. Patients with high risk of occurrence of late complications after operative desinvagination require long-term observation and rehabilitation actions.
Изучен катамнез у 150 детей с инвагинацией кишечника в сроки от 6 месяцев до 15 лет после операции. Комплексное биохимическое и иммунологическое обследование проведено 30 пациентам. Кроме того, проведено морфологическое исследование 10 биоптатов париетальной брюшины, взятых во время оперативного лечения. Изучение предоперационного, интраоперационного и послеоперационного состояния больных, а также прогнозирование течения и исхода заболевания проводили в результате поиска «факторов риска», определяющих вероятность возникновения и тяжесть клинического течения инвагинации кишечника у детей. В раннем послеоперационном периоде умерло 4 детей (2,7 %) в связи с несостоятельностью анастомоза, множественными кишечными свищами и прогрессированием перитонита. Катамнестическое наблюдение выявило, что 104 ребенка (69,3 %) после оперативной дезинвагинации росли и развивались соответственно возрасту. У 34 пациентов (22,7 %) в дальнейшем диагностирована гастроэнтеропатия, характеризующаяся периодическими дисфагическими и диспепсическими явлениями. У 12 детей (8,0 %) развилась спаечная болезнь. Сроки наблюдения и проведения реабилитационных мероприятий у детей после оперативной дезинвагинации должны определяться с учетом степени риска возникновения поздних осложнений. Вивчений катамнез у 150 дітей з інвагінацією кишечника в строки від 6 місяців до 15 років після операції. Комплексне біохімічне та імунологічне обстеження проведене ЗО пацієнтам. Крім того, проведене морфологічне дослідження 10 біоптатів парієтапьної очеревини, узятих під час оперативного лікування. Вивчення передопераційного, інтраопераційного та післяопераційного стану хворих, а також прогнозування перебігу та результату захворювання проводили в результаті пошуку «факторів ризику», що визначають імовірність виникнення та тяжкості клінічного перебігу інвагінації кишечника у дітей. У ранньому післяопераційному періоді померли 4 дитини (2,7 %) у зв'язку з неспроможністю анастомозу, множинними кишковими норицями та прогресуванням перитоніту. Катамнестичне спостереження виявило, що 104 дитини (69,3 %) після оперативної дезінвагінації росли та розвивалися відповідно до віку. У 34 пацієнтів (22,7 %) надалі виникла гастроентеропатія, що характеризувалася періодичними дисфагічними та диспепсичними явищами. У 12 дітей (8,0 %) розвинулася спайкова хвороба. Термін спостереження та проведення реабілітаційних заходів у дітей після оперативної дезінвагінації повинен визначатися за обліком ступеня ризику виникнення пізніх ускладнень. |
|
| Publisher |
Ternopil State Medical University
|
|
| Contributor |
—
— — |
|
| Date |
2015-09-30
|
|
| Type |
info:eu-repo/semantics/article
info:eu-repo/semantics/publishedVersion — — — |
|
| Format |
application/pdf
|
|
| Identifier |
http://ojs.tdmu.edu.ua/index.php/here/article/view/4909
10.11603/mie.1996-1960.2015.2.4909 |
|
| Source |
Medical Informatics and Engineering; № 2 (2015)
Медицинская информатика и инженерия; № 2 (2015) Медична інформатика та інженерія; № 2 (2015) 1997-7468 1996-1960 10.11603/mie.1996-1960.2015.2 |
|
| Language |
ukr
|
|
| Relation |
http://ojs.tdmu.edu.ua/index.php/here/article/view/4909/4533
|
|