Митець і революція: до питання типології взаємин
Институционный репозиторий Киевского университета имени Бориса Гринченко
Переглянути архів Інформація| Поле | Співвідношення | |
| Relation |
http://elibrary.kubg.edu.ua/19311/
|
|
| Title |
Митець і революція: до питання типології взаємин
Творец и революция: к проблеме типологии взаимоотношений Creator and revolution:to the problem of the relationship typology |
|
| Creator |
Гальчук, Оксана Василівна
|
|
| Subject |
Фахові (входять до переліку фахових, затверджений МОН)
|
|
| Description |
У статті здійснена спроба визначити типи взаємин митця і революції «як швидкого та насильницького переходу до нового ладу». Таке визначення закріпилося за революцією після переходу цього терміна з природничого дискурсу в політичний. На прикладах творчих доль визначних представників світової літератури різних епох простежено основні типи сприйняття митцями революцій та їх наслідків і відображення в авторській художній. Відзначено, що навіть за умови амбівалентного характеру, що зумовлює корегування естетичних запитів письменника з суспільно-політичною атмосферою, революції служили резонатором художніх ідей і джерелом нових мистецьких явищ. Звернувшись до античності в пошуках міфологічних відповідників, припускаємо, що від часу однієї з перших у Західній Європі революцій (ХVII ст.) визначились варіанти взаємин, де митець – Немезіда, яка вершить моральний суд (Дж. Мільтон); Пігмаліон, що закохується у свій витвір, мріє вдихнути життя в міф про революцію (Вольтер, Ж.-Ж.Руссо, Д.Дідро та ін.); дитя Сатурна, якого Сатурн-революція пожирає (Бомарше); олімпієць, що, черпаючи з революції-Кастальського джерела, мріє про торжество Конкордії (В. Гюго); підліток-Ікар, який уявив себе Прометеєм (А.Рембо); Орфей (Е.М.Рільке та ін.). А для літератур, які формувались у тоталітарних державах, складні взаємини митця з революцією визначились і в типові «дитяти Сатурна», і в лже-Прометеєві, і, врешті, в Дедалі, який і співучасник творення псевдо-гуманістичної ідеології і готовий до боротьби з нею митець-учений
В статье предпринята попытка определить типы взаимоотношений художника и революции «как быстрого и насильственного перехода к новому строю». Такое определение закрепилось за революцией после перехода этого термина с естественного дискурса в политический. На примерах творческих судеб выдающихся представителей мировой литературы разных эпох прослежены основные типы восприятия художниками революций, их последствий и отражение в авторском художественном сознании. Отмечено, что даже при условии амбивалентного характера, что приводит к корректировке эстетических установок писателя с общественно-политической атмосферой, революции служили резонатором художественных идей и источником новых художественных явлений. Обратившись к античности в поисках мифологических соответствий, предполагаем, что со времени одной из первых в Западной Европе революций (XVII в.) определились варианты взаимоотношений, где художник - Немезида, которая вершит нравственный суд (Дж. Мильтон), Пигмалион, влюбленный в свое творение, мечтает вдохнуть жизнь в миф о революции (Вольтер, Ж.-Ж. Руссо, Дидро и др.); дитя Сатурна, которого Сатурн-революция пожирает (Бомарше) олимпиец, что, черпая из революции-Кастальского источника, мечтает о торжестве Конкордии (В. Гюго) подросток-Икар, который возомнил себя Прометеем (Рембо) Орфей (Р. М. Рильке и др.). А для литератур, которые формировались в тоталитарных государствах, взаимоотношения художника с революцией определились и в тип «ребенка Сатурна», и в лже-Прометея, и, наконец, в Дедала, который и соучастник создания псевдо-гуманистической идеологии и готов к борьбе с ней художник-ученый. The article attempts to determine types of relationship between an artist and revolution as «rapid and violent transition to a new system». This definition was tied to the revolution after a transfer of the term from natural discourse into political one. Based on the works of prominent representatives of world literature were traced the basic types of perception of the revolution and its consequences; the reflection of them in the author's artistic consciousness and sentiments of the era. Appealing to the parallels with antique mythology we determine the following types of relationships that appeared with the first revolutions in Europe (17th century): artist as Nemesis administering moral judgment (Milton); Pygmalion, who falls in love with his creation, wants to breathe life into the myth of revolution (Voltaire, Rousseau, Diderot etc.); child of Saturn, devoured by Saturn-revolution (Beaumarchais); Olympian who dreams of Concordia’s triumph deriving from revolution-Castalian Spring (Hugo); adolescent Icarus who imagined himself Prometheus (Rimbaud); Orpheus (Rainer Maria Rilke etc.). In literatures that were formed in totalitarian states, this relationship took shape in types «child of Saturn», false Prometheus, and, Daedalus, who is an accomplice in creating pseudo-humanistic ideology and, simultaneously, an artist-scientist ready to fight against it. |
|
| Publisher |
Київський університет імені Бориса Грінченка
|
|
| Date |
2017
|
|
| Type |
Стаття
PeerReviewed |
|
| Format |
text
|
|
| Language |
uk
|
|
| Identifier |
http://elibrary.kubg.edu.ua/19311/1/O_Halchuk_LP9_2017_GI.pdf
Гальчук, Оксана Василівна (2017) Митець і революція: до питання типології взаємин Літературний процес: методологія, імена, тенденції (9). с. 19-24. ISSN 978-966-7548-48-3 |
|