Міфологізація Стамбула в романі Орхана Памука «Біла фортеця»
Институционный репозиторий Киевского университета имени Бориса Гринченко
Переглянути архів Інформація| Поле | Співвідношення | |
| Relation |
http://elibrary.kubg.edu.ua/19890/
|
|
| Title |
Міфологізація Стамбула в романі Орхана Памука «Біла фортеця»
Мифологизация Стамбула в романе Орхана Памука «Белая крепость» Mythologization of Istanbul in the novel “The white castle” by Orhan Pamyk |
|
| Creator |
Кая, Семіх
|
|
| Subject |
Фахові (входять до переліку фахових, затверджений МОН)
|
|
| Description |
Стаття присвячена аналізові роману Орхана Памука «Біла фортеця» з погляду міфологізації автором образу міста. Вільно інтерпретуючи історію, Памук створює типовий для постмодернізму історіоцентричний роман, де історія набуває ознак штучності, параметрів ігрового простору. Роман «Біла фортеця» доводить, що в урбаністичному дискурсі сучасної турецької літератури місто — не лише образ реальності, а й топос зруйнованої традиції, розірваного зв’язку між поколіннями, або місто-фантом, місто-міф. Притчовість сюжету твору зумовлює міфологізацію простору, у якому розгортається оповідь, умовності набуває і час, а завдяки мотиву двійництва — головні герої. Особливістю наративу міста в романі є переважання в описах Стамбула культурних характеристик над кліматичними, топографічними, пейзажно- ландшафтними, етнографічно-побутовими. Стамбул постає як місто-міф, де автор відшукує місця, у яких виразний зв’язок із традиціями Заходу. Так письменник встановлює «європейську» оптику оповідача-венеціанця у його сприйнятті міста Сходу, що є спробою самовираження і базовою концепцією світоглядного підґрунтя автора. Образ міста вписується в постмодерністську модель часопросторової організації художнього тексту, характерними рисами якої є неоднорідність, множинність і картографічність топокультурних площин. Перетворення реально-історичного образу міста на місто-міф відбувається в контексті актуалізації такого проблемного комплексу, як самоідентифікація героя, та з метою створення авторського варіанта альтернативної історії. В статье проанализирован роман Орхана Памука «Белая крепость» с точки зрения мифологизации автором образа города. Свободно интерпретируя историю, Памук создает типичный для постмодернизма историоцентричный роман, где история приобретает признаки искусственности, параметров игрового пространства. Роман «Белая крепость» доказывает, что в урбанистическом дискурсе современной турецкой литературы город — не только образ реальности, но и топос разрушенной традиции, разорванной связи между поколениями, или город-фантом, город-миф. Притчевость сюжета романа приводит к мифологизации пространства, в котором происходит повествование, условность приобретает и время, а благодаря мотиву двойственности — главные герои. Особенностью нарратива города в романе является преобладание в описаниях Стамбула культурных характеристик над климатическими, топографическими, пейзажно-ландшафтными, этнографически-бытовыми. Стамбул Памука — город-миф, в котором автор отыскивает места связи с традициями Запада. Так писатель устанавливает «европейскую» оптику рассказчика-венецианца в его восприятии города Востока, являющуюся попыткой самовыражения и базовой концепцией мировоззренческих основ автора. Образ города вписывается в постмодернистскую модель пространственной организации художественного текста, характерными чертами которой является неоднородность, множественность и картографичность топокультурных плоскостей. Преобразование реально-исторического образа города в город-миф происходит в контексте актуализации такого проблемного комплекса, как самоидентификация героя и с целью создания авторского варианта альтернативной истории. The article analyses a novel by Orhan Pamuk “The White Castle” from the point of view of mythologization of the image of the city. The novel proves that the urban discourse of contemporary Turkish literature city is not only an image of reality but also a topos of shattered traditions, broken links between generations or phantom-city, city-myth. Parable-like plot of the work leads to mythologization of the space narrative unfolds in; time acquires conditionality, as well as the main characters, thanks to the motif of duality. The peculiarity of the author’s narrative is predominance in the descriptions of Istanbul of cultural characteristics. Istanbul is a city-myth, where the author finds places with a distinct link to Western traditions. Thus the writer establishes a “European” optics of narrator-Venetian in his perception of the Eastern town; it is an attempt in self-expression and a basic concept of the worldview background of the author. The image of the city characterizes by heterogeneity, multiplicity and cartography of topocultural planes. The transformation of Istanbul into a myth-city happens in the context of actualization of the problematic complex of self-identification of the hero and aims to create an author variant of alternative history. |
|
| Publisher |
Київський університет ім. Б. Грінченка
|
|
| Date |
2017
|
|
| Type |
Стаття
PeerReviewed |
|
| Format |
text
|
|
| Language |
uk
|
|
| Identifier |
http://elibrary.kubg.edu.ua/19890/1/S_Kaya_LP_9_2017_IF.pdf
Кая, Семіх (2017) Міфологізація Стамбула в романі Орхана Памука «Біла фортеця» Літературний процес: методологія, імена, тенденції : зб. наук. пр. (філол. науки) (9). с. 105-110. ISSN 2311-2433 |
|