| Abstract |
Дисертацію присвячено розробці теоретичних положень та практичних рекомендацій щодо вдосконалення механізмів державного управління у сфері протидії дитячій безпритульності та бездоглядності в Україні. Досліджено основні наукові підходи до вивчення явища дитячої безпритульності й бездоглядності, розглянуто понятійно-категоріальний апарат з означеної проблематики, розкрито сутність основних понять та запропоновано власні дефініції. Проаналізовано стан і тенденції дитячої безпритульності та бездоглядності в Україні, з’ясовано та класифіковано причини, що сприяють поширенню дитячої безпритульності та бездоглядності в Україні на сучасному етапі. Доповнено систему принципів діяльності органів державної виконавчої влади у сфері профілактики дитячої безпритульності та бездоглядності. Охарактеризовано основні проблеми й суперечності, що виникають у державній системі протидії дитячій безпритульності та бездоглядності в Україні. Обгрунтовано превентивний характер функціонування державних механізмів протидії дитячій безпритульності і бездоглядності, розроблено модель профілактики дитячої безпритульності та бездоглядності. Доведено необхідність налагодження міжвідомчої координації у сфері протидії дитячій безпритульності та бездоглядності шляхом надання відповідних функцій Уповноваженому Президента України з прав дитини. |
