| Abstract |
У дисертаційній роботі досліджено фактори, особливості та показники, що визначають ефективність проектів дорозробки виснажених нафтових родовищ. Систематизовано існуючі методи підвищення нафтовіддачі пластів та інтенсифікації видобування нафти і здійснено аналіз їх економічної ефективності в умовах нафтогазових родовищ України. Визначено, що окрім нарощування розвіданих запасів та їх введення у розробку самостійним значним резервом вуглеводневої сировини є залишкова нафта і конденсат родовищ, що вже тривалий час експлуатуються. Проведено аналіз фонду низькодебітних свердловин та удосконалено методичний підхід до визначення граничних меж та економічної доцільності їх подальшої експлуатації. Доведено, що першочерговими заходами з реформування механізму ціноутворення на нафту і газ має стати використання запропонованих нормативів експлуатаційних витрат, а також інвестиційної складової у формулі розрахунку ціни на вуглеводневі ресурси для окремих нафтогазових родовищ і покладів. На основі економіко-математичного моделювання встановлено кореляційну залежність для прогнозування собівартості видобування нафти. Розроблено методичний підхід до встановлення плати за надра для нафтових родовищ та покладів за допомогою диференціюючих коефіцієнтів залежно від глибини залягання покладів, обводненості продукції та гідропровідності продуктивних пластів. Запропоновано економічний механізм освоєння залишкових запасів вуглеводнів нафтогазовидобувними підприємствами. |
