| Abstract |
Дисертація присвячена питанням підвищення екологічної безпеки транспортних потоків шляхом упорядкування дорожнього руху міських агломерацій. На основі аналізу методологій впливу транспортних засобів на довкілля теоретично і практично досліджено зв’язок системи «дорожні умови-транспортні потоки-навколишнє середовище». Наведені природні і техногенні чинники, які формують хімічне і фізичне забруднення довкілля автомобільним транспортом міських агломерацій. За допомогою багатофакторного кореляційно-регресійного аналізу досліджено компонентний склад шкідливих речовин у повітряному середовищі на перехрестях залежно від кількості та типів автомобілів. Розглянуто сутність дорожніх умов і належна до них низка дорожніх чинників. Розроблено ймовірнісну математичну модель, що дозволяє прогнозувати дорожньо-транспортні пригоди від сукупності дій дорожніх чинників. Окрім цього, за допомогою математичного моделювання оцінено комплекс дорожніх заходів з покращення безпеки дорожнього руху автотранспорту. Досліджено сукупність геометричних параметрів та транспортно-експлуатаційних якостей дороги, дорожнього покриття, елементів інженерного обладнання, що безпосередньо впливають на безпеку руху та на екологічний стан довкілля. На основі теоретичних і практичних досліджень запропоновано оптимізаційну схему планування маршрутної мережі міста, що значно підвищує рівень екологічної безпеки та безпеки руху. |
