Запис Детальніше

Дисертація - Стратегічні параметри модерної та постмодерної літературної авторефлексії межі ХХ-ХХІ століття

Институционный репозиторий Киевского университета имени Бориса Гринченко

Переглянути архів Інформація
 
 
Поле Співвідношення
 
Relation http://elibrary.kubg.edu.ua/22087/
 
Title Дисертація - Стратегічні параметри модерної та постмодерної літературної авторефлексії межі ХХ-ХХІ століття
Дисертація - Стратегічні параметри модерної та постмодерної літературної авторефлексії межі ХХ-ХХІ століття
Дисертація - Стратегічні параметри модерної та постмодерної літературної авторефлексії межі ХХ-ХХІ століття
 
Creator Штепенко, Олександра Геннадіївна
 
Subject Дисертації
 
Description У дисертації на матеріалі російської літератури межі ХХ-ХХІ століть досліджено феномен літературної авторефлексії як теоретичної категорії, складний художньо-ментальний комплекс зреалізованості авторської самосвідомості, який системно пов’язаний із явищами перехідного мислення, стильовою динамікою, переосмисленням модерністських концептів у літературі постмодерної доби. У роботі показано продукування авторефлексії на зламі культурних парадигм у 1970-ті, 1980-ті і 1990-2015-ті у діахронії і синхронії, виокремлено специфіку кожного з періодів. З’ясовано, що репрезентація форм авторської самосвідомості у постмодерному художньому доробку відбувається у вигляді метатекстів (твори про те, як пишеться твір).
Увагу сконцентровано на таких актуальних аспектах інтерпретації широкого літературного матеріалу 1970-2015-х років, як виокремлення й характеристика стратегій художньої авторефлексії літератури: пeрeгляду художніх орієнтирів, мистецького юродствування, наскрізної карнавалізації, гри, провокативної театралізації, ліричної пародійності, функціональної навантаженості героя-оповідача, деміфологізації / реміфологізації, художнього визначення особливостей національної свідомості, одивнення. У дослідженні висвітлено процес моделювання фігури митця на нових естетичних засадах, який вбирає в себе актуалізацію традиційних структур (архетипів, міфів, літературних міфологем), перегляд і нову інтерпретацію знакових фігур мистецтва, випробовування популярних орієнтирів (зокрема, мистецьких масок символізму). Виокремлюються нові моделі самоідентифікації, запропоновані письменниками. У контексті осмислення традицій охоплена проблема автобіографізму та автофікціональності творів, моделювання провокаційних масок, формування самого «міфу літератури» з одночасним увиразненням іноваційних інтенцій сучасного мистецтва слова, що позначають параметри авторефлексії у літературі модернізму та постмодернізму.
Ключові слова: авторефлексія, авторська самосвідомість, авторський міф, автоінтерпретація, метатекст, метадискурс, модернізм, перехідне мислення, самоідентифікація, постмодернізм.

Штепенко А.Г. Стратегические параметры модерной и постмодерной авторефлексии рубежа ХХ-ХХІ столетий. – На правах рукописи.
Дисертация на соискание ученой степени доктора филологических наук по специальностям 10.01.06 – теория литературы; 10.01.02 – русская литература – Киевский университет имени Бориса Гринченко. – Киев, 2017.
В диссертации на материале русской литературы рубежа ХХ-ХХІ столетий исследован феномен авторефлексии литературы как теоретической категории, сложный художественно-ментальный комплекс реализованности авторского самосознания, который системно связан с явлениями переходного мышления, стилевой динамикой, переосмыслением модернистских концептов в литературе постмодерной эпохи. В работе показано продуцирование авторефлексии на переломе культурных парадигм в 1970-ые, 1980-ые и 1990-2015-ые годы в диахронии и синхронии, выделена специфика каждого из периодов. Выяснено, что репрезентация форм авторского самосознания в постмодерном художественном наследии происходит в виде метатекстов (произведения о том, как пишутся произведения).
В диссертации сконцентрировано внимании на актуальных аспектах интерпретации широкого литературного материала 1970-2015-ых годов, а именно вычленении и характеристике стратегий художественной авторефлексии литературы: пeрeсмотр художественных ориентиров, художественного юродствования, сквозной карнавализации, игры, провокативной театрализации, лирической пародийности, функциональной насыщенности героя-рассказчика, демифологизации / ремифологизации, художественного определения особенностей национального сознания, остранения. В исследовании освещен процесс моделирования фигуры творца на новых эстетических принципах, которые включают в себя актуализацию традиционных структур (архетипов, мифов, литературных мифологем), пересмотр и новую интерпретацию знаковых фигур искусства, испытание популярных ориентиров (в частности, художественных масок символизма). Выделяются новые модели самоидентификации, которые предложены писателями. В контексте осмысления традиций охвачена проблема автобиографизма и автофикциональности текстов, моделирование провокационных масок, формирование самого «мифа литературы» с одновремененным уточнением инновационных интенций современного искусства слова, которые обозначают параметры авторефлексии в литературе модернизма и постмодернизма
У дисертації на матеріалі російської літератури межі ХХ-ХХІ століть досліджено феномен літературної авторефлексії як теоретичної категорії, складний художньо-ментальний комплекс зреалізованості авторської самосвідомості, який системно пов’язаний із явищами перехідного мислення, стильовою динамікою, переосмисленням модерністських концептів у літературі постмодерної доби. У роботі показано продукування авторефлексії на зламі культурних парадигм у 1970-ті, 1980-ті і 1990-2015-ті у діахронії і синхронії, виокремлено специфіку кожного з періодів. З’ясовано, що репрезентація форм авторської самосвідомості у постмодерному художньому доробку відбувається у вигляді метатекстів (твори про те, як пишеться твір).
Увагу сконцентровано на таких актуальних аспектах інтерпретації широкого літературного матеріалу 1970-2015-х років, як виокремлення й характеристика стратегій художньої авторефлексії літератури: пeрeгляду художніх орієнтирів, мистецького юродствування, наскрізної карнавалізації, гри, провокативної театралізації, ліричної пародійності, функціональної навантаженості героя-оповідача, деміфологізації / реміфологізації, художнього визначення особливостей національної свідомості, одивнення. У дослідженні висвітлено процес моделювання фігури митця на нових естетичних засадах, який вбирає в себе актуалізацію традиційних структур (архетипів, міфів, літературних міфологем), перегляд і нову інтерпретацію знакових фігур мистецтва, випробовування популярних орієнтирів (зокрема, мистецьких масок символізму). Виокремлюються нові моделі самоідентифікації, запропоновані письменниками. У контексті осмислення традицій охоплена проблема автобіографізму та автофікціональності творів, моделювання провокаційних масок, формування самого «міфу літератури» з одночасним увиразненням іноваційних інтенцій сучасного мистецтва слова, що позначають параметри авторефлексії у літературі модернізму та постмодернізму.
Ключові слова: авторефлексія, авторська самосвідомість, авторський міф, автоінтерпретація, метатекст, метадискурс, модернізм, перехідне мислення, самоідентифікація, постмодернізм.

Штепенко А.Г. Стратегические параметры модерной и постмодерной авторефлексии рубежа ХХ-ХХІ столетий. – На правах рукописи.
Дисертация на соискание ученой степени доктора филологических наук по специальностям 10.01.06 – теория литературы; 10.01.02 – русская литература – Киевский университет имени Бориса Гринченко. – Киев, 2017.
В диссертации на материале русской литературы рубежа ХХ-ХХІ столетий исследован феномен авторефлексии литературы как теоретической категории, сложный художественно-ментальный комплекс реализованности авторского самосознания, который системно связан с явлениями переходного мышления, стилевой динамикой, переосмыслением модернистских концептов в литературе постмодерной эпохи. В работе показано продуцирование авторефлексии на переломе культурных парадигм в 1970-ые, 1980-ые и 1990-2015-ые годы в диахронии и синхронии, выделена специфика каждого из периодов. Выяснено, что репрезентация форм авторского самосознания в постмодерном художественном наследии происходит в виде метатекстов (произведения о том, как пишутся произведения).
В диссертации сконцентрировано внимании на актуальных аспектах интерпретации широкого литературного материала 1970-2015-ых годов, а именно вычленении и характеристике стратегий художественной авторефлексии литературы: пeрeсмотр художественных ориентиров, художественного юродствования, сквозной карнавализации, игры, провокативной театрализации, лирической пародийности, функциональной насыщенности героя-рассказчика, демифологизации / ремифологизации, художественного определения особенностей национального сознания, остранения. В исследовании освещен процесс моделирования фигуры творца на новых эстетических принципах, которые включают в себя актуализацию традиционных структур (архетипов, мифов, литературных мифологем), пересмотр и новую интерпретацию знаковых фигур искусства, испытание популярных ориентиров (в частности, художественных масок символизма). Выделяются новые модели самоидентификации, которые предложены писателями. В контексте осмысления традиций охвачена проблема автобиографизма и автофикциональности текстов, моделирование провокационных масок, формирование самого «мифа литературы» с одновремененным уточнением инновационных интенций современного искусства слова, которые обозначают параметры авторефлексии в литературе модернизма и постмодернизма
У дисертації на матеріалі російської літератури межі ХХ-ХХІ століть досліджено феномен літературної авторефлексії як теоретичної категорії, складний художньо-ментальний комплекс зреалізованості авторської самосвідомості, який системно пов’язаний із явищами перехідного мислення, стильовою динамікою, переосмисленням модерністських концептів у літературі постмодерної доби. У роботі показано продукування авторефлексії на зламі культурних парадигм у 1970-ті, 1980-ті і 1990-2015-ті у діахронії і синхронії, виокремлено специфіку кожного з періодів. З’ясовано, що репрезентація форм авторської самосвідомості у постмодерному художньому доробку відбувається у вигляді метатекстів (твори про те, як пишеться твір).
Увагу сконцентровано на таких актуальних аспектах інтерпретації широкого літературного матеріалу 1970-2015-х років, як виокремлення й характеристика стратегій художньої авторефлексії літератури: пeрeгляду художніх орієнтирів, мистецького юродствування, наскрізної карнавалізації, гри, провокативної театралізації, ліричної пародійності, функціональної навантаженості героя-оповідача, деміфологізації / реміфологізації, художнього визначення особливостей національної свідомості, одивнення. У дослідженні висвітлено процес моделювання фігури митця на нових естетичних засадах, який вбирає в себе актуалізацію традиційних структур (архетипів, міфів, літературних міфологем), перегляд і нову інтерпретацію знакових фігур мистецтва, випробовування популярних орієнтирів (зокрема, мистецьких масок символізму). Виокремлюються нові моделі самоідентифікації, запропоновані письменниками. У контексті осмислення традицій охоплена проблема автобіографізму та автофікціональності творів, моделювання провокаційних масок, формування самого «міфу літератури» з одночасним увиразненням іноваційних інтенцій сучасного мистецтва слова, що позначають параметри авторефлексії у літературі модернізму та постмодернізму.
Ключові слова: авторефлексія, авторська самосвідомість, авторський міф, автоінтерпретація, метатекст, метадискурс, модернізм, перехідне мислення, самоідентифікація, постмодернізм.

Штепенко А.Г. Стратегические параметры модерной и постмодерной авторефлексии рубежа ХХ-ХХІ столетий. – На правах рукописи.
Дисертация на соискание ученой степени доктора филологических наук по специальностям 10.01.06 – теория литературы; 10.01.02 – русская литература – Киевский университет имени Бориса Гринченко. – Киев, 2017.
В диссертации на материале русской литературы рубежа ХХ-ХХІ столетий исследован феномен авторефлексии литературы как теоретической категории, сложный художественно-ментальный комплекс реализованности авторского самосознания, который системно связан с явлениями переходного мышления, стилевой динамикой, переосмыслением модернистских концептов в литературе постмодерной эпохи. В работе показано продуцирование авторефлексии на переломе культурных парадигм в 1970-ые, 1980-ые и 1990-2015-ые годы в диахронии и синхронии, выделена специфика каждого из периодов. Выяснено, что репрезентация форм авторского самосознания в постмодерном художественном наследии происходит в виде метатекстов (произведения о том, как пишутся произведения).
В диссертации сконцентрировано внимании на актуальных аспектах интерпретации широкого литературного материала 1970-2015-ых годов, а именно вычленении и характеристике стратегий художественной авторефлексии литературы: пeрeсмотр художественных ориентиров, художественного юродствования, сквозной карнавализации, игры, провокативной театрализации, лирической пародийности, функциональной насыщенности героя-рассказчика, демифологизации / ремифологизации, художественного определения особенностей национального сознания, остранения. В исследовании освещен процесс моделирования фигуры творца на новых эстетических принципах, которые включают в себя актуализацию традиционных структур (архетипов, мифов, литературных мифологем), пересмотр и новую интерпретацию знаковых фигур искусства, испытание популярных ориентиров (в частности, художественных масок символизма). Выделяются новые модели самоидентификации, которые предложены писателями. В контексте осмысления традиций охвачена проблема автобиографизма и автофикциональности текстов, моделирование провокационных масок, формирование самого «мифа литературы» с одновремененным уточнением инновационных интенций современного искусства слова, которые обозначают параметры авторефлексии в литературе модернизма и постмодернизма
 
Date 2017
 
Type Автореферат дисертації
NonPeerReviewed
 
Format text
 
Language uk
 
Identifier http://elibrary.kubg.edu.ua/22087/1/%D1%88%D1%82%D0%B5%D0%BF%D0%B5%D0%BD%D0%BA%D0%BE.pdf
Штепенко, Олександра Геннадіївна (2017) Дисертація - Стратегічні параметри модерної та постмодерної літературної авторефлексії межі ХХ-ХХІ століття Доктор thesis, Київський університет імені Бориса Грінченка.