Особливості діяльності лідерів Кубані під час революційних зрушень 1921-1920-х рр. (на прикладі Василя Іваниса та Андрія Шкуро)
Dspace iRKNEU
Переглянути архів Інформація| Поле | Співвідношення | |
| Title |
Особливості діяльності лідерів Кубані під час революційних зрушень 1921-1920-х рр. (на прикладі Василя Іваниса та Андрія Шкуро)
Features of activity of the Kuban leaders during the revolutionаry shifts of 1917–1921 (on the ezample of Vasil Ivanys and Andrii Shkuro) |
|
| Creator |
Задунайський, В. В.
Zadunaiskyi, V. V. |
|
| Subject |
Василь Іванис
Андрій Шкуро Кубанське козацтво Кубанська армія уряд Vasyl Ivanys Andrii Shkuro Kuban Cossacks Kuban army government Василий Иванис Андрей Шкуро Кубанское казачество Кубанская армия правительство 930(477.66) «1917/1921» |
|
| Description |
Досліджуються політичні портрети двох представників козацької спільноти Кубані, що стали лідерами краю під час революційних подій 1917-1920-х рр. Визнається, що саме козацтво перетворюється на провідну силу в революції на Кубані і посідає керівні позиції в новостворених державних установах регіону. Серед найбільш яскравих представників цієї соціальної верстви були й нащадки чорноморських козаків Василь Іванис та Андрій Шкуро. Особисті здібності, козацьке походження, прихильність до козацького виховання і традицій, участь у військових діях проти Червоної армії стали передумовою їх кар’єрного росту. В. Іванис зосередився на політичних процесах, а А. Шкуро успішно діяв як керівник у військовій галузі. Відмінності між двома лідерами виявились у збереженні Андрієм Шкуро лояльності до білогвардійського проводу генерала А. І. Денікіна за умови захисту козацької самобутності й самоврядування в регіоні, натомість В. Іванис відстоював пріоритети кубанського самостійницького руху, що захищав державність краю. Це було наслідком попередньої обмеженості традицій військового будівництва державного рівня на Кубані, яке призвело до залежності від білогвардійського проводу Півдня Росії й обумовило суттєві відмінності між політичними і військовими діячами. Political portraits of two representatives of Cossack society of Kuban, which became leaders of the territory during the revolutionary events of 1917-1920 years are discussed. It is recognized that there were the Cossacks who became a leading force in revolution in Kuban and got governmental positions in newly formed state institutions of the region. Among the most outstanding representatives of this social stratus there were descendants of Black sea Cossacks Vasyl Ivanys and Andrii Shkuro. Personal abilities, Cossack origin, fidelity to Cossack tuition and traditions, participation in hostilities against the Red Army became precondition for their career rising. V. Ivanys focused on the political processes, while A. Shkuro successfully acted as a leader in the military field. Differences between two leaders revealed themselves in loyalty of Andrii Shkuro to White Guard guidance of general A. I. Denikin under the conditions of defense of Cossack originality and self-governing in the region, while V. Ivanys upheld priorities of Kuban selfdependence movement dealt with the statehood of krai. There were the consequences of prior limited traditions of military building of state level in Kuban which led to dependence upon White Guard leadership of the South of Russia and authorized considerable differences between political and military doers. Исследуются политические портреты двух представителей казаческого сообщества на Кубани, которые стали лидерами края во время революционных событий 1917-1920-х гг. Признается, что именно казачества превращается в ведущую силу революции на Кубани и занимает руководящие позиции во вновь сформированных государственных учреждениях региона. Среди наиболее ярких представителей этого социального слоя были потомки черноморских казаков Василий Иванис и Василий Шкуро. Личные способности, казаческое происхождение, приверженность казаческому воспитанию и традициям, участие в военных действиях против Красной армии обусловили их карьерный рост. В. Иванис сосредоточился на общественно-политических процессах, а А. Шкуро успешно действовал как лидер в военной области. Отличие двух лидеров проявилось в сохранении Андреем Шкуро лояльности к белогвардейскому руководству генерала А. І. Деникина при условии защиты казаческой самобытности и самоуправления в регионе, тогда как В. Иванис отстаивал приоритеты кубанского самостийницкого движения, направленного на государственность края. Это было следствием более ранней ограниченности традиций военного строительства государственного уровня на Кубани, которое привело к зависимости от белогвардейского руководства Юга России и обусловило существенные различия между политическими и военными деятелями. |
|
| Publisher |
ДВНЗ «Київський національний університет імені Вадима Гетьмана»
|
|
| Date |
2017-04-24T11:10:47Z
2017-04-24T11:10:47Z 2016 |
|
| Type |
Article
|
|
| Identifier |
Задунайський В. В. Особливості діяльності лідерів Кубані під час революційних зрушень 1921-1920-х рр. (на прикладі Василя Іваниса та Андрія Шкуро) / В. В. Задунайський // Історико-політичні студії. Серія: Історичні науки : зб. наук. пр. / М-во освіти і науки України, ДВНЗ «Київ. нац. екон. ун-т ім. Вадима Гетьмана», Ін-т історії укр. сусп-ва ; редкол.: І. Д. Дудко (голова) [та ін.]. – Київ : КНЕУ, 2016. – № 1. – С. 38–47.
2312-217X http://ir.kneu.edu.ua/handle/2010/21220 |
|
| Language |
uk
|
|