Запис Детальніше

Тенденції розвитку методики навчання української літератури в загальноосвітніх навчальних закладах (друга половина XX - початок XXI століття)

Електронна бібліотека НАПН України

Переглянути архів Інформація
 
 
Поле Співвідношення
 
Relation http://lib.iitta.gov.ua/707961/
http://elibrary.kubg.edu.ua/id/eprint/19640
 
Title Тенденції розвитку методики навчання української літератури в загальноосвітніх навчальних закладах (друга половина XX - початок XXI століття)
The Tendencies of Development of Methods of Teaching the Ukrainian Literature in Secondary Schools (Second Half of XX – Beginning of XXI Century)
 
Creator Яценко, Таміла Олексіївна
 
Subject 37.01/.09 Special auxiliary table for theory, principles, methods and organization of education
373 Kinds of school providing general education
80 General questions relating to both linguistics and literature. Philology
82 Literature
 
Description У дисертації «Тенденції розвитку методики навчання української літератури в загальноосвітніх навчальних закладах (друга половина ХХ – початок ХХІ століття)» науково обґрунтувано основні тенденції розвитку
вітчизняної предметної методики й розкрито можливості творчого застосування продуктивного методичного досвіду в розбудові сучасної шкільної літературної освіти.
Доводиться необхідність цілісного висвітлення історичних витоків методики навчання української літератури, визначення ключових тенденцій її розвитку, критичного переосмислення методичної спадщини у контексті
конструктивного наповнення змісту, форм і методів сучасного літературного навчання та оптимального забезпечення його практичних результатів.
Запропоновано поняття «тенденції розвитку методики навчання української літератури», яке визначено як системну сукупність якісних змін у розвитку ідей, змісту, методів, прийомів та організаційних форм, що є
характерними для предметної дидактики конкретного історичного періоду.
У науковій роботі розкриваються методологічні засади навчання літератури в школі, а саме філософсько-культурологічні, літературознавчі та психолого-педагогічні фактори впливу на розвиток шкільної літературної
освіти в різні історичні часи. Розгянуто питання філософії освіти, яка формує теоретичні основи розвитку шкільного навчання (Б. Гершунський, А. Гофрон, І. Зязюн, В. Кремень, В. Лутай, В. Огнев’юк), зорієнтованого на формування особистості й засвоєння світових культурних надбань на основі діалогу та взаємодії, що зумовлює інтерсуб’єктний характер навчання літератури в школі.
Представлено обґрунтування діалогічної стратегії розвитку предметної методики, завдань естетичного осмислення художнього твору і формування компетентного учня-читача на основі положень літературознавства про пізнання художнього твору (М. Бахтін, М. Наєнко), його естетичне сприйняття читачем (А. Єсін), об’єктивний і суб’єктивний зміст, зовнішню та внутрішню форми слова у тексті (О. Потебня, В. Марко), співвідношення загального і конкретного у художньому творі (І. Бровко). Визначаються психолого-педагогічні засади розвитку методики навчання української літератури, зокрема акцентовано на теорії вікового
психічного розвитку учнів, доктрині асоціативності засвоєння знань, ученнях про процес набуття предметних знань, формування читацьких умінь, урахування особливостей художнього сприймання творів мистецтва слова,
гуманістичного навчання літератури на засадах толерантності та партнерської взаємодії (Л. Виготський, Г. Костюк, О. Никифорова, С. Рубінштейн, М. Савчин, Ю. Самарін та інші), ідеях реалізації проблеми діяльнісного підходу в умовах особистісно орієнтованого і компетентнісного шкільного навчання (Н. Бібік, О. Савченко, А. Хуторской та інші).
Уперше пропонується цілісна періодизація розвитку методики навчання української літератури з урахуванням культурно-історичних, соціально-політичних та педагогічних чинників, яка передбачає виокремлення таких етапів її поступального розвитку: 1) період становлення предметної методики
(часи Київської Русі та Галицько-Волинського князівства); 2) гуманістичний період розвитку методики літератури (литовсько-польська доба); 3) духовно-просвітницький період розвитку методики літератури (козацько-гетьманська
доба); 4) період системного розвитку предметної дидактики (від часів зруйнування Гетьманщини і до початку ХХ століття); 5) розвиток літературної освіти періоду радянської школи (від початку ХХ століття і до
кінця 80-х років ХХ століття); 6) розвиток методики літератури в умовах утвердження сучасної національної школи (від кінця 80-х років ХХ століття й донині).
Висвітлюються внесок прогресивних діячів освіти і культури другої половини ХІХ – початку ХХ століття на формування вітчизняної методичної думки. Наголошується на актуальності їхніх настанов щодо структурування
змісту навчального матеріалу з літератури; необхідності врахування вікових особливостей школярів; популяризації ідей розвивального навчання, його диференціації; вироблення в учнів умінь самостійної діяльності; розвитку
творчих здібностей та формування ціннісних орієнтацій школярів. Стверджується, що розвиток методики навчання літератури в період демократизації національної школи (20-40 рр. ХХ ст.) характеризувався утвердженням виховної ролі літературної освіти; вдосконаленням навчальних програм; культурологічною спрямованістю шкільної літературної
освіти; виразною орієнтацією на вивчення української літератури у взаємозв’язках із творами зарубіжних письменників; активізацією пізнавальної діяльності учнів-читачів; посиленням психологічного компоненту уроку літератури; вивченням художнього твору на основі
цілісного сприйняття та глибокого осмислення з урахуванням особливостей його змісту й форми, з опорою на життєвий досвід школярів. Огляд надбань вітчизняної предметної методики став підґрунтям до системного і об’єктивного осмислення тенденцій розвитку методики навчання української літератури другої половини ХХ – початку ХХІ століття. У дисертації висвітлюються прогресивні здобутки вчених-методистів середини минулого століття (50-60-ті рр.) (О. Бандура, Т. Бугайко, Ф. Бугайко, П. Волинський) і дореформеного періоду розвитку методики навчання української літератури (70-ті-поч.80-х рр.) (О. Бандура,
Б. Буяльський, Н. Волошина, О. Мазуркевич, В. Неділько, Є. Пасічник, І. Соболєв), що мали фундаментальне значення для її подальшого розвитку. Конструктивними визначаються й нині положення про утвердження принципу творчої активності учнів як діяльних учасників навчального процесу; посилення літературознавчого аспекту шкільного літературного
навчання; розгляд художніх творів із урахуванням принципів єдності змісту й форми, думки і почуття; диференціацію етапів вивчення художнього твору; роль виразного читання художнього твору як дієвого засобу його інтерпретації; гуманізацію навчально-виховного процесу; зміцнення
психологічних і культурологічних основ шкільного навчання літератури; використання різних шляхів аналізу художнього твору; естетичне виховання школярів засобами художнього слова; взаємодію змістового й формального аспектів шкільної літературної освіти як передумови запровадження
діяльнісного підходу в умовах особистісно орієнтованого та
компетентнісного навчання літератури.
Засвідчено продуктивність розвитку методичної думки періоду шкільної реформи (80-ті-поч. 90-х рр. ХХ ст.) (Н. Волошина, А. Лісовський, Є. Пасічник, А. Сафонова, Б. Степанишин), зокрема щодо утвердження ідеї
розвивального навчання; дослідження психології сприйняття художнього тексту; розроблення типологізації уроку літератури; аналізу структурних елементів твору; вдосконалення шляхів опрацювання літературного
матеріалу; проблемного вивчення мистецтва слова; єдності змістових та формальних аспектів навчального процесу; міжпредметних зв’язків, проблеми методів навчання літератури та шкільного підручника; актуалізації
питання зв’язку методики літератури та загальної дидактики.
Розглянуто розвиток методики навчання української літератури в період розбудови національної школи в Україні (90-ті роки ХХ ст. – перші роки ХХІ ст.) (Ю. Бондаренко, А. Градовський, С. Жила, О. Куцевол, А. Ситченко, Г. Токмань). Акцентується, що вона була зорієнтована на
розроблення формального аспекту шкільної освіти, що виявлялося в
оновленні навчальних програм із літератури на засадах національного
виховання, варіативності змісту літературної освіти; культурологічній
спрямованості шкільного курсу української літератури; актуалізації проблеми формування естетичної свідомості учнів-читачів, розумінні літератури як явища мистецтва слова; упровадженні ідей рецептивної естетики в шкільну практику ідейно-художнього аналізу твору; розподілі
змісту й форм самостійної роботи учнів за рівнем складності; удосконаленні рівня фахової кваліфікації вчителя-словесника.
Проаналізовано досягнення новітньої методики навчання української літератури і визначено пріоритетні вектори її розвитку в умовах інформаційного суспільства на початку нового століття. Дослідження методів і форм навчання української літератури в сучасній школі вказує на
пріоритет системного підходу в процесі організації навчальної діяльності, що передбачає об’єднання суміжних елементів змісту шкільної літературної освіти та ствердження її цілісності; оптимальне поєднання індивідуальних, групових і колективних форм роботи на уроці української літератури, зумовлене змістом і завданнями програмового матеріалу; удосконалення
теорії уроку літератури; важливість розвитку мотивації учнів-читачів щодо вивчення художнього твору; орієнтацію навчального процесу на результативність пізнавальної діяльності учнів-читачів; послідовну реалізацію особистісно орієнтованого, компетентнісного та діяльнісного підходів у процесі вивчення української літератури, ідей інтерсуб’єктного та диференційованого шкільного літературного навчання.
Стандартизація змісту шкільної літературної освіти як фактор її якості передбачає створення навчальних програм нового шкільного літературного курсу, які повніше забезпечують унормування вимог до навчальних
досягнень учнів-читачів, окреслення ключових і предметних
компетентностей, актуальних для нової української школи, застосування діяльнісного підходу до вивчення художніх творів, реалізацію основних змістових ліній шкільної літературної освіти та предметного профільного
навчання.
Підтверджено тенденційний характер реалізації ідей особистісно орієнтованого навчання літератури. Доводиться, що сучасне особистісно орієнтоване навчання української літератури має міцне теоретико-методичне підґрунтя, що передбачає врахування індивідуальних запитів, пізнавальних
можливостей учнів та керування процесом вивчення словесності (поч. ХХ ст.); визначення мети, змісту і методів розвивального навчання на уроках літератури (поч. ХХ ст.); навчання і виховання особистості засобами
мистецтва слова (60-ті рр. ХХ ст.); особливості індивідуального художнього сприймання та основні види аналітико-синтетичної роботи учнів під час опрацювання твору (70-ті рр. ХХ ст.); духовно-моральне та естетичне
виховання учнів у процесі вивчення української літератури (80–90- ті рр. ХХ ст.); формування національної свідомості, духовного світу, морально-етичних та родинних цінностей особистості на уроках української літератури
(поч. ХХІ ст.); компетентнісний підхід до навчання української літератури (поч. ХХІ ст.); реалізація інтерсуб’єктного навчання української літератури
на екзистенціально-діалогічних засадах (поч. ХХІ ст.). Окреслено специфіку
особистісно орієнтованого уроку української літератури.
Акцентується на компетентнісній парадигмі сучасної шкільної
літературної освіти як одній із ключових тенденцій її розвитку.
Поглиблюється розуміння компетентнісного підходу до навчання української літератури. Дефініція «читацька компетентність» трактується як інтегрований компонент навчальних досягнень учнів, сукупність основних
усвідомлених учнями знань, умінь і навичок, передбачених конкретною літературою темою та шкільним курсом літератури загалом, пояснюється як система ціннісно-світоглядних орієнтацій, сформованих на матеріалі програмових художніх творів, а також здатність учнів до цілеспрямованого
осмисленого сприйняття і застосування предметних знань та умінь у нових навчальних і життєвих ситуаціях.
Використання інформаційно-комунікаційних технологій визначається як одна із сучасних тенденцій розвитку методики навчання української літератури. Широко представлено градацію ІКТ, методична доцільність
упровадження яких підтверджується підвищенням якості сучасного шкільного літературного навчання.
Стверджується, що ефективному розвитку читацької компетентності учнів сприяє профілізація шкільного літературного навчання, мета якої – засвоєння змісту літературної освіти з адаптацією до індивідуальних
інтелектуально-психологічних особливостей, здібностей та інтересів учнів.
У дисертаційній роботі на основі аналізу педагогічних і методичних ідей провідних вітчизняних і зарубіжних учених, прогресивних діячів освіти та культури, в яких визначено наукові засади шкільної літературної освіти, увиразнено ключеві проблеми методики навчання української літератури в різні періоди її розвитку в змістовому й процесуальному аспектах, науково обґрунтовано тенденційний характер розвитку предметної методики.
Наукова новизна результатів дослідження полягає у тому, що вперше: цілісно висвітлено становлення й тенденції розвитку методики навчання української літератури як системи наукового знання, розвиток якої
супроводжується еволюцією наукового змісту методичних знань та їх продуктивним використанням у процесі шкільного навчання літератури; розкрито сукупність філософських, літературознавчих і психолого-педагогічних чинників, історико-культурних та соціальних умов, що визначають векторність методичних пошуків; запропоновано і науково
аргументовано на культурологічній основі періодизацію шкільної літературної освіти; проаналізовано внесок прогресивних діячів освіти і культури на формування вітчизняної методичної думки; означено здобутки
та суперечності розвитку методики навчання літератури в період радянської школи; з’ясовано особливості перебудови літературної освіти в умовах утвердження національної школи; визначено й схарактеризовано основні тенденції розвитку новітньої методики навчання української літератури в школі (системний підхід до змісту, методів і форм навчання літератури; стандартизація змісту і результатів шкільної літературної освіти; особистісно
орієнтоване навчання літератури, компетентнісна парадигма шкільної літературної освіти; використання інформаційно-комунікаційних технологій у шкільному курсі літератури, профілізація шкільної літературної освіти); визначено поняття «тенденції розвитку методики навчання української
літератури»; уведено до наукового обігу нові методичні концепти, актуалізація яких сприяє поглибленню фахових знань про закономірності розвитку предметної дидактики та можливості якісного наповнення змісту і форми як шкільної літературної освіти, так і професійної підготовки
учителів-словесників; подальшого розвитку набули ідеї гуманізації та гуманітаризації шкільної літературної освіти, інтерсуб’єктного навчання
української літератури в школі, інформатизації процесу її вивчення, інтеграції міжмистецьких і міжнаукових знань у шкільному курсі української літератури.
Практичне значення здобутих результатів дослідження аргументоване трансформуванням теоретичних положень, фактичного матеріалу, висновків й узагальнень, систематизованої фахової літератури у практичний науково-
методичний супровід процесу професійної підготовки майбутніх учителів-словесників, зокрема під час викладання навчальних дисциплін «Методика навчання української літератури» для студентів спеціальності «Українська
мова і література» освітнього ступеня «бакалавр» і «Методика викладання фахових дисциплін у вищих закладах освіти» для студентів спеціальності «Українська мова і література» освітнього ступеня «магістр».
На основі наукової роботи підготовлено спецкурс «Тенденції розвитку методики навчання української літератури», який апробовано в процесі навчальної та науково-дослідницької роботи студентів спеціальності «Українська мова і література» (освітній ступінь «магістр»).
Матеріали дисертації можуть бути використані під час проведення спецкурсів, семінарів, для підготовки курсових та дипломних проектів студентів-філологів, у процесі розроблення навчальних планів і навчальних програм із педагогічних і методичних дисциплін у ВНЗ, для підготовки
підручників, навчальних посібників і бібліографічних покажчиків для студентів, слухачів інститутів післядипломної педагогічної освіти, для планування й організації історико-педагогічних і методичних досліджень
здобувачами наукового ступеня доктора філософії у галузі освіти, а також сприятимуть підвищенню фахового, наукового рівня та загальної культури вчителів-словесників загальноосвітніх навчальних закладів.
The author of the thesis «The Tendencies of Development of Methods of Teaching the Ukrainian Literature in Secondary Schools (Second Half of XX – Beginning of XXI Century)» scientifically substantiated the main trends in the
development of domestic subject methodology and revealed the possibilities for creative use of productive methodological experience in the development of
modern school literary education.
The necessity for holistic exposure of historical origins in the methods of teaching Ukrainian literature, identifying key trends in its development, critical
rethinking of methodological heritage in the context of constructive filling the content, forms and methods of modern literary education and an optimal ensuring
its practical results are proved.
The concept «trends in the development of Ukrainian literature teaching methodology» is suggested, defining as a systematic collection of qualitative changes in the development of ideas, content, methods, techniques and
organizational forms, which are typical for the subject didactics of the concrete historical period.
The scientific work reveals the methodological bases for teaching literature in secondary schools, namely philosophical and cultural, literary, psychological and
pedagogical factors of the influence on the development of school literary education at different historical times. The author of the thesis covers the issues of the educational philosophy, which forms the theoretical basis of school teaching development (B. Hershunskyi, A. Hofron, I. Ziaziun, V. Kremen, V. Lutai, V. Ohneviuk), oriented on the development of a student’s personality and adoption
of the world cultural achievements through dialogue and interaction determining intersubjective nature of literature teaching at school.
The thesis presents substantiation for the dialogic strategy of the subject methods development, tasks of aesthetic understanding of a work of art and the
formation of a competent student-reader based on the principles of literature study about the knowledge of a work of art (M. Bakhtin, M. Naienko), its reader’s
aesthetic perception (A. Yesin), objective and subjective meaning, external and internal forms of a word in the text (V. Potebnia, V. Marko), the ratio of general
and specific in the work of art (I. Brovko).
The psychological and pedagogical bases in development of teaching Ukrainian literature methods are defined, in particular the attention is focused on the theory of students age and their mental development, the doctrine of associative mastering knowledge, studies on the process of acquiring subject knowledge, the formation of reading skills, taking into consideration the peculiarities of art
perception of works of art for words, the humanistic teaching literature on the principles of tolerance and partnership (L. Vyhotskyi, H. Kostiuk, O. Nykyforova,
S. Rubinshtein, M. Savchyn, Yu. Samarin and others), on the ideas of realizing problems of active approach in terms of personality-oriented and competencybased
schooling (N. Bibik, O. Savchenko, A. Khutorskoi and others).
The integral periodization in the development of Ukrainian literature teaching methods, taking into account cultural and historical, social and political, pedagogical factors, is offered for the first time. The author’s periodization of the subject didactics foresees the allocation for six stages of its progressive development, namely: 1) the period of the subject methods formation (the times of
Kievan Rus and Galicia-Volyn Principality); 2) the humanistic period of the literature methodology development (Lithuanian-Polish epoch); 3) the spiritual and educative period in the development of the literature methodology (Cossack Hetmanate); 4) the period of system development in the subject didactics (from the time of the Hetmanate Destruction to the early of XX century); 5) the development of the literary education in the period of functioning the Soviet school (from the beginning of XX century to the end of 80s of XX century); 6) the development of literature methodology in terms of establishing a modern national school (late 80s
of XX century to this day). The contribution of the progressive leaders in education and culture of the
second half of XIX – early XX century on the formation of the national methodical thinking is highlighted. The author emphasizes the actuality of their guidelines for
structuring the content of literary educational material; the necessity of taking into account students age peculiarities; popularization of the ideas for developmental education, its differentiation; development of students’ skills for independent their activity; development of students’ creative abilities and formation of their value orientations.
It is argued that the development of teaching literature methods in the period of national school democratization (20–40s of XX century) was characterized by the approval of the educational role in literary education; by improvement of curricula; by cultural orientation of school literary education; by clear focus on studying Ukrainian literature in the interconnections with the works of foreign writers; by the intensification of students-readers’ cognitive activity; by strengthening psychological component of a literature lesson; by learning a work of art on the basis of holistic perception and deep understanding taking into account the features of its content and form, based on students’ life experience.
The review of the national subject methods achievements has become the basis for systematic and objective trends understanding in methodology development of teaching Ukrainian literature in the second half of XX – beginning
of XXI century.
The thesis highlights the progressive achievements of scientistsmethodologists in the middle of the last century (50–60s of XX century) (O. Bandura, T. Buhaiko, F. Buhaiko, P. Volynskyi) and pre-reform period in
development methods of teaching literature (70s-early – 80s of XX century) (O. Bandura, B. Buialskyi, N. Voloshyna, O. Mazurkevych, V. Nedilko, Ye. Pasichnyk, I. Soboliev), which had the fundamental importance for its further development. A number of the above scholars’ provisions are constructive in our days, namely: adoption of the principle for students’ creative activity as the active participants in educational process; strengthening the literary aspect of school literature teaching; examining works of art taking into account the principles of form and content unity, thought and feeling; differentiating stages of studying works of art; the role of expressive reading a work of art as a viable means of
interpretation; the humanization of the educational process; strengthening psychological and cultural foundations of schooling literature; the use of different
ways for analyzing a work of art; students’ aesthetic education by means of artistic expression; the interaction of content and formal aspects of school literature
education as a prerequisite for the introduction of the activity approach in terms of personality-oriented and competency-based teaching literature.
The efficiency of methodical thinking development during school reform (80s – early 90s of XX century) (N. Voloshyna, A. Lisovskyi, Ye. Pasichnyk, A. Safonova. B. Stepanyshyn) is confirmed, in particular regarding the approval of ideas for developmental education; researching the psychology of a literary text perception; the development of a typology for a literature lessons; the analysis of structural elements of a work; the improvement of ways for work with literary material; the problem on studying the art of the word; the unity of the content and
formal aspects of the educational process; interdisciplinary relations, the problems on methods of literature teaching and a school textbook; actualization of the issue of methodology literature and general didactics connection.
The development of methods in teaching Ukrainian literature in the period of developing a national school in Ukraine (90s of XX century – the first years of
XXI century) (Yu. Bondarenko, A. Hradovskyi, S. Zhyla, O. Kutsevol, A. Sytchenko, H. Tokman) is reviewed. It is stressed that the methodology was focused on the development of formal aspects in school education, which was in the renewal of literature curricula on the basis of national upbringing, variability of literary education content; cultural orientation of Ukrainian literature school course; actualization of the problem in formation of students-readers’ aesthetic consciousness, their understanding literature as a phenomenon of art expression; the implementation of receptive aesthetics ideas into classroom practice of ideological and artistic analysis of a work; the distribution of the content and forms of students’ independent work by level of difficulty; improving the professional level of teachers-philologists.
The achievements of the newest Ukrainian literature teaching methods are analyzed and the priority vectors of development in the information society at the
beginning of the new century are identified. Research of the methods and forms in teaching Ukrainian literature in the modern school indicates the priority of the
system approach in the process of learning activity organization, that involves combination of adjacent elements of the school literary education and the assertion of its integrity; the optimal combination of individual, group and collective forms of activities at the lesson of Ukrainian literature, due to the content and objectives of the curriculum material; the improvement of literature lesson theory; the importance in development of students-readers’ motivation for studying a work of
art; orientation of educational process on the efficiency of students-readers’ cognitive activity; consistent realization of personality-oriented, competence and
active approaches in the process of studying Ukrainian literature, the ideas of intersubject and differentiated literature education.
Standardization of school literary education content as a factor of its quality foresees the creation of curricula for a new school literary course that more fully
provides the requirements to pupils-readers’ educational achievements, the definition of key and subject competencies relevant to the new Ukrainian school,
the use of the activity approach to studying works of art, the realization of the basic content lines of school literary education and subject specialized education.
The tendentious character for realizing the ideas of personality-oriented teaching literature is confirmed. It is proved that modern personality-oriented Ukrainian literature teaching has a strong theoretical and methodological base, which provides accounting the individual queries, the cognitive capabilities of
students and management of the process in learning literature (beginning of XX century); defining the purpose, content and educational methods in developing
teaching literature (beginning of XX century); the teaching and upbringing the individual by means of art expression (60s of XX century); peculiarities of
individual artistic perception and principal kinds of students’ analytical and synthetic work during their studying a work (70s of XX century); students’ moral
and aesthetic education in the process of studying Ukrainian literature (80–90s of XX century); the formation of national consciousness, the spiritual world, the
moral and ethical, family values of a personality on the lessons of Ukrainian literature (beginning of XXI century); the competency approach to teaching Ukrainian literature (beginning of XXI century); the realization of intersubject Ukrainian literature teaching on existential and dialogic basis (beginning of XXI century). The specific character of a personality-oriented Ukrainian literature lesson is identified.
The author emphasizes the competency paradigm of modern school literary education as one of the key trends of its development. The major achievements of scientists, concerning the defined problem, is analyzed. The understanding of the competency-based approach to teaching Ukrainian literature is deepening, the notions «competency» and «competence» are differentiated. The definition of «reading competence» is treated as an integrated component of students’ achievements, a collection of their basic conscious knowledge, skills and habits, provided by a concrete literature theme and school course of literature in general. It is explained as a system of value and ideological orientations, formed on the material of curriculum works of art as well as the students’ ability to purposeful conscious perception and application of subject knowledge and skills to new
educational and life situations.
The use of information and communication technologies is defined as one of the modern trends in methods of teaching Ukrainian literature. The gradation of information and communication technologies (ICT) is widely represented,
methodological feasibility of which is confirmed by the quality improvement of the modern school literary education.
It is argued that the effective development of students’ reading competency contributes to the specialization of school literary education, whose goal is the assimilation of literary education content with adaptation to individual intellectual and psychological characteristics, abilities and interests of students.
Based on the analysis of pedagogical and methodological ideas of leading domestic and foreign scientists, the progressive leaders of education and culture,
providing the scientific basis of school literary education, the expressive key problems of Ukrainian literature teaching methods in different periods of its
development both in the content and procedural aspects are identified in the thesis, the tendentious character in the development of subject methodology is scientifically substantiated.
The scientific novelty of the dissertation’s outcomes is that for the first time: the formation and trends in the development of Ukrainian literature teaching
methodology as a system of scientific knowledge, the change of which is accompanied by the evolution of the scientific content of the methodological knowledge and its productive use in the process of schooling literature are
integrally described; the complex of philosophical, literary, psychological and pedagogical factors, historical and cultural, social conditions determining vectors of methodical searches is revealed; the periodization of the literary school education genesis on cultural basis is proposed and scientifically argued; the
contribution of the progressive leaders in education and culture on the formation of domestic methodical thinking is analyzed; the achievements and contradictions in
the development of literature teaching methods in the period of the Soviet school are identified; the features for restructuring literary education in the conditions of
national school approval are clarified; the main trends in the development of new methods in teaching Ukrainian literature in school are identified and described (a
systematic approach to content, methods and forms of teaching literature; standardization of the content and results of school literary education; personalityoriented
literature teaching, competency-based paradigm of school literary education; the use of information and communication technologies in the school course of literature, the specialization of school literary education); the definition of «trends» as a key category of pedagogy is concretized, and the concept of
«trends in the development of methods in teaching Ukrainian literature» is formulated; the new methodological concepts, actualization of which contributes to the deepening of professional knowledge about the regularities of subject didactics
development and opportunities of qualitative filling content and form as a school literary education and vocational training of teachers-philologist, are introduced into the scientific circulation; the ideas of humanization and humanitarization of school literary education, intersubject teaching Ukrainian literature in school, informatization and technologization of its learning process, integration of interartistic and interscientific knowledge in the school course of literature were further developed.
The practical significance of the dissertation’s acquired outcomes is argued by the transformation of theoretical propositions, factual material, conclusions and
generalizations, systematic professional literature in practical scientific and methodological support of process for future teachers-philologists’ professional
training, in particular during students’ teaching «Methods of teaching Ukrainian literature» in the specialty «Ukrainian language and literature» of the educational proficiency level «Bachelor Degree» and «Methods of teaching professional disciplines in higher educational institutions» in the specialty «Ukrainian language
and literature» of the educational-proficiency level «Master Degree».
On the basis of the scientific work a special course «Trends in the development of methods in teaching Ukrainian literature» was prepared, which has been tested in the process of educational, scientific and research work of students in the specialty «Ukrainian language and literature» (educational-proficiency level «Master Degree»).
Materials of the thesis can be used during conducting special courses and seminars, in preparing course and diploma projects by students-philologists, in the
process of developing curricula and syllabi in pedagogical and methodical disciplines in higher education, in constructing textbooks, manuals and reference books for students and teachers training in the institutions of postgraduate pedagogical education, for the planning and organization of historical and pedagogical, methodological researches by the candidates for the degree of Doctor
of Philosophy (PhD) in Education. The materials will also contribute to raising the professional, educational level and general culture of teachers-philologists in secondary schools.
 
Date 2017
 
Type Thesis
NonPeerReviewed
 
Format text
 
Language uk
 
Identifier http://lib.iitta.gov.ua/707961/1/%D0%94%D0%98%D0%A1%D0%95%D0%A0%D0%A2%D0%90%D0%A6%D0%86%D0%AF%20%20%D0%AF%D0%A6%D0%95%D0%9D%D0%9A%D0%9E%20%D0%A2.%D0%9E..pdf
- Яценко, Таміла Олексіївна (2017) The Tendencies of Development of Methods of Teaching the Ukrainian Literature in Secondary Schools (Second Half of XX – Beginning of XXI Century) Masters thesis, Київський університет імені Бориса Грінченка.