| Abstract |
У статті розглянуто твори письменника з урахуванням трьох типів сюжету: хронікального, концентричного і комбінованого. Під час аналізу було виявлено перевагу оповідань з хронікальним типом сюжету перед концентричним і комбінованим. Хронікальний тип сюжету дозволив П. Романову акцентувати увагу на події в її безпосередньому розвитку. Саме подія, конфліктність ситуації, а не персонаж або характер, насамперед, цікавили письменника. Герої оповідань П. Романова виступають як учасники події, а не як самодостатні моделі поведінки. Звичайно, письменника приваблювали гострі колізії між характерами і обставинами, а також усередині характеру. Але першорядне місце в оповіданнях П. Романова відводиться конфлікту, що виникає в процесі соціальної активності людини. Зовнішні та внутрішні перманентні сутички інтересів перебувають на межі загальнолюдських правил і норм. Подібні протиборства часто прямолінійні, у них важлива сполучна нитка між моментами зародження і згасання. Швидше за все, виходячи з таких передумов, П. Романов віддає перевагу хронікальному принципу організації сюжету. |
