| Abstract |
Обґрунтовано ознаки наростаючої складності системи “управління персоналом” під впливом збільшення потреб в її інформаційному забезпеченні та відсутності однозначних причинно-наслідкових зв’язків у трудовій поведінці персоналу. Охарактеризована роль комунікаційної взаємодії та інформаційної активності учасників трудових відносин у регулюванні ентропійних тенденцій соціально-економічної системи. Обґрунтована здатність системи “персонал” до саморозвитку, ініціювання флуктуаційних відхилень від стратегічного курсу компанії, проходження “точок біфуркації” та самостійного формування атрактивних (ціннісно-цільових) структур. Визначено роль концепцій управління талантами, залучення персоналу, розробки метапрограмних профілів працівників та менеджменту розмаїття у забезпеченні гармонізованого управління людськими ресурсами. Розкрито зміст понять “самоорганізація праці”, “саморозвиток персоналу” і “самоменеджмент” у контексті формування синергетичного методологічного базису удосконалення системи управління персоналом. |
