Запис Детальніше

Первый клинический опыт интракоронарного введения мезенхимальных стволовых клеток при рефрактерной стенокардии

Vernadsky National Library of Ukraine

Переглянути архів Інформація
 
 
Поле Співвідношення
 
Title Первый клинический опыт интракоронарного введения мезенхимальных стволовых клеток при рефрактерной стенокардии
 
Creator Эстрин, С.И.
Сергиенко, Н.В.
Михайличенко, В.Ю.
Кравченко, Т.В.
Денисова, Е.М.
 
Subject Клинические аспекты медицины транспорта
 
Description В работе проанализирован опыт интракоронарного введения мезенхимальных стволовых клеток (МСК) у пациентов с рефрактерной стенокардией. Диагноз рефрактерной стенокардии (РС) был установлен на основании клинической
картины у пациентов, анамнезе, данных инвазивных и неинвазивных методов
обследования. Все больные ранее перенесли реваскуляризирующие операции:
27 (60 %) — аортокоронарное шунтирование (АКШ), 12 (26,7 %) – стентирование коронарных артерий и 7 (15,6 %) – АКШ+стентирование. Аутологичные
МСК вводили интракоронарно в дозе 50 млн клеток. При УЗДГ в 1 группе в
течении всего исследования отмечалось снижение ФВ ЛЖ до 23,2 ± 5,2 %, во
2 группе отмечалось повышение ФВ с 31,2 ± 7,1 до 37,4 ± 5,2 % при рВ0,05
и к сроку 6 месяцев начинала снижаться. В данный период времени у пациентов снижались дозы применяемых препаратов, отмечалось усиление толерантности к физической нагрузке, подтверждаемая нами по тредмил-тесту. При
картировании сердца на навигационной системе NOGA XP, мы отметили, что
амплитуда униполярного сигнала после введения МСК увеличилась с 7,8-8,7 мВ
до 9,0-9,4 мВ в передне-латеральной зоне и с 5,3-12,0 до 7,9-14,1 мВ в задне-септальной соответственно. Однако в передне-септальных отделах имелась
тенденция к ухудшению: амплитуда электрического сигнала снизилась с 5,6 мВ
до 4,7 мВ. Через 3 года при контрольном обследовании отмечается отрицательная динамика по сравнению с первоначальными результатами. Во всех
отделах левого желудочка отмечается снижение амплитуды вплоть до формирования рубцовой ткани: в передне-латеральной зоне в до 4,2-4,9 мВ, задне-септальной до 7,7-7,9 мВ, передне-септальной до 3,7-5,9 мВ. В результате
пилотной клинической работы, установлено, что при интракоронарном введении МСК повышается качество жизни пациентов, снижаются дозы применяемых лекарственных препаратов, возрастает фракция выброса левого желудочка, увеличивается толерантность сердца к физической нагрузке. К сожалению
эффект трансплантации аутологичных МСК не длительный и в срок 2-3 года
постепенно нивелируется, тем не менее возможно повторных введение клеток
и возобновлять эффект клеточной кардиомиопластики.
У роботі проаналізований досвід
інтракоронарного введення мезенхимальных стовбурових клітин (МСК) у
пацієнтів з рефрактерною стенокардією. Діагноз рефрактерної стенокардії (РС) був встановлений на
підставі клінічної картини у пацієнтів,
анамнезі, даних інвазивних і неінвазівних методів обстеження. Усі хворі
раніше перенесли реваскулярізуючі
операції: 27 (60 %) — аортокоронарне
шунтування (АКШ), 12 (26,7 %) – стентування коронарних артерій і 7 (15,6
%) – АКШ+стентування. Аутологічні
МСК уводили інтракоронарно в дозі 50 млн. кліток. При УЗДГ в 1 групі в плині
всього дослідження відзначалося зниження ФВ ЛШ до 23,2 ± 5,2 %, в 2
групі відзначалося підвищення ФВ із
31,2 ± 7,1 до 37,4 ± 5,2 % при рВ0,05
і на термін 6 місяців починала знижуватися. У даний період часу в пацієнтів
знижувалися дози застосовуваних
препаратів, відзначалося посилення
толерантності до фізичного навантаження, підтверджувана нами по
тредміл-тесту. При картуванні серця
на навігаційній системі NOGA XP, ми
відзначили, що амплітуда уніполярного сигналу після введення МСК
збільшилася з 7,8-8,7 мВ до 9,0-9,4 мВ
у передні-латеральній зоні й з 5,3-12,0
до 7,9-14,1 мВ у задні-септальної
відповідно. Однак у передні-септальних відділах була тенденція до погіршення: амплітуда електричного сигналу знизилася з 5,6 мВ до 4,7 мВ.
Через 3 роки при контрольному обстеженні відзначається негативна динаміка в порівнянні з первісними результатами. У всіх відділах лівого шлуночка відзначається зниження амплітуди аж до формування рубцевої тканини: у передні-латеральній зоні в до
4,2-4,9 мВ, задні-септальній до 7,7-7,9 мВ, передні-септальній до 3,7-5,9
мВ. У результаті пілотної клінічної роботи, установлене, що при інтракоронарному введенні МСК підвищується
якість життя пацієнтів, знижуються
дози застосовуваних лікарських препаратів, зростає фракція викиду лівого
шлуночка, збільшується толерантність
серця до фізичного навантаження. На
жаль ефект трансплантації аутологічних МСК не тривалий і в строк 2-3 року
поступово нівелюється, проте можливо повторних уведення кліток і відновляти ефект клітинної кардіоміопластики.
Purpose is to assess the
effectiveness of intracoronary
introduction of autologous mesenchymal
stem cells (MSC) in refractory
stenocardia.
Materials and methods. The
basement of dissertation clinical part
consists of examination, therapy and
dynamic observation results of 30 inpatient treated patients with refractory
angina in the department of urgent and
recovery cardiosurgery in the State
Institution “Institute of Urgent and
Recovery Surgery named after V.K.
Gusak, NAMS of Ukraine” during the
period from 2007 till 2013 year. We
formed two groups; each of them
included 15 patients. In the first control
group all the patients had only
medicamental therapy; the second
group received intracoronary
introduction of autologous mesenchymal
stem cells МSC. The diagnosis of
refractory angina (RA) established basing
of patients’ clinical picture, anamnesis,
and data of invasive and non-invasive
study methods. According to the NYHA
(New York Heart Association)
Classification all the patients referred to
the II-IV functional class of chronic heart
failure (CHF). All diseased people earlier
underwent revascular surgeries: 27 (60
%) had aortocoronary bypass surgery
(ACB); 12 (26,7 %) implemented stents
of coronary arteries and 7 (15,6 %) had
ACB + stents. Disease duration in
patients was from 7 till 15 years; on the
average it was 7,42 ± 3,8. Notably all the
patients got the medicamental therapy.
The common patient complaints were:
retrosternal pain in 100 % of patients;
short breath in 94,7 %; rapid fatigability
in 77,3 %; palpitation in 69,3 %;
hepatomegaly in 49,3 % and cough in
49,3 %.
Results and discussion. This
study included the patients with
multifocal lesion of coronary vessels that
as a rule had myocardial infarction in
anamnesis; some patients formed a
postinfarction aneurism of the left
ventricle, definite heart rhythm violations
in form of supraventricular and
ventricular extrasystole; ejection fraction
at the average was 29,8 ± 5,7 %. In the
first group by ultrasound imaging during
the whole study was noticed a decrease
of left ventricular ejection fraction till
23,2 ± 5,2 %; in the second group was
also noticed ejection fraction increase
from 31,2 ± 7,1 till 37,4 ± 5,2 % by
рВ0,05 and it began decrease to the
term of 6 months; by 12 months left
ventricular ejection fraction was a little
bit lower than in the second group, and
it decreased also after the period of 12
months to the baseline rates. In this
period of time the patients had
decreased doses of given medical
drugs, was noticed the tolerance
strengthening to the physical exercise
confirmed by us according to the
treadmill test. As clinical example we
decided to show electro-mechanic heart
mapping in patient with refractory
stenocardia before treatment, 6 months
after the introduction of 50 million of
autologous MSC and 3 years after the
introduction.
It should be mentioned that the
amplitude of unipolar signal after the
MSC introduction increased from 7,8-8,7 mВ to 9,0-9,4 mВ in the front-lateral
area and from 5,3-12,0 to 7,9-14,1 mВ
in posterior-septal correspondingly.
However in the front-septal departments
it was a tendency to worsening: electric
signal amplitude decreased from 5,6 mВ
to 4,7 mВ. In three years during the
control observation it was noticed
negative dynamics in comparison with
the baseline results. In all left ventricular
departments was observed an amplitude
decrease right up to the healing tissue
formation: in the front-lateral zone up to
4,2-4,9 mВ; in posterior-septal to 7,7-7,9 mВ; in front-septal to 3,7-5,9 mВ.
Conclusions. So, we have got the
first experience of intracoronary
introduction of autologous MSC in
patients with refractory angina. It was
established, that by intracoronary
introduction the MSC have positive
influence on the patients’ quality of life,
the doses of the given medical drugs
decrease, increases the left ventricular
ejection fraction, increases the heart
tolerance to the physical exercise. The
therapy effectiveness is confirmed by
the results of electro-mechanic heart
mapping on the navigation system NOGA
XP; that reflects an unipolar signal
amplitude increase on 3 mВ in a six
month period. Unfortunately the
transplantation effectiveness of
autologous MSC is not prolonged and
little by little smoothes over during the
period of 2-3 years; never the less it is
possible the recurrent cell introduction
and recommencement of cell
cardiomyoplasty effect.
 
Date 2018-06-19T17:59:37Z
2018-06-19T17:59:37Z
2014
 
Type Article
 
Identifier Первый клинический опыт интракоронарного введения мезенхимальных стволовых клеток при рефрактерной стенокардии / С.И. Эстрин, Н.В. Сергиенко, В.Ю. Михайличенко, Т.В. Кравченко, Е.М. Денисова // Актуальні проблеми транспортної медицини. — 2014. — № 2, т. 2 (36-II). — С. 84-91. — Бібліогр.: 6 назв. — рос.
1818-9385
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/138958
616.127-005.8-003.93:576.3/.7.086.83
 
Language ru
 
Relation Актуальні проблеми транспортної медицини
 
Publisher Фізико-хімічний інститут ім. О.В. Богатського НАН України