Текст как культура в постмодерне: взаимодействие нарративов и дискурсов
eaDNURT - the electronic archive of the Dnepropetrovsk National University of Railway Transport
Переглянути архів Інформація| Поле | Співвідношення | |
| Title |
Текст как культура в постмодерне: взаимодействие нарративов и дискурсов
Текст як культура у постмодерні: взаємодія наративів та дискурсів Text as Culture in Postmodernism: Interrelation of Narratives and Discourses |
|
| Creator |
Власова, Татьяна Ивановна
Власова, Тетяна Іванівна Vlasova, Tatiana I. |
|
| Subject |
знак
структура деконструкция текст интертекст дискурс нарратив визуальность воображаемое масс-культура деконструкція інтертекст візуальність уява мас-культура sign structure deconstruction text intertext discourse narrative visuality the Imagery mass-culture |
|
| Description |
Власова, Т. И. Текст как культура в постмодерне: взаимодействие нарративов и дискурсов // VERSUS. Науково-теоретичний часопис. — Мелітополь, 2013. — № 2. — С. 35—40.
RU: Логоцентристской традиции, стремящейся во всем отыскать телеологическую истину, постмодернисты противопоставляют деконструктивистскую модель интерпретации, предполагающую, что культура – это текст. При этом границы литературного текста расширяются, включая самые разные культурные явления и артефакты. По Деррида, все в человеческом мире текстуально, все можно переписать критически с точки зрения «вмешательства» читателя в данный текст. Значения внутренне не присущи ни знакам, ни тому, к чему они относятся, но целиком и полностью возникают в результате взаимоотношений между ними; следовательно, значения слов «внедрены» в само использование языка: то, как мы говорим и что мы говорим, определяет то, что мы думаем и как мы думаем. Отсюда – постмодерная критика дискурсов философии и нарративов культуры. Теоретики утверждают: значение и форма не в «событиях», но в системах, которые превращают эти события в существующие исторические факты. Также важно, что постмодернистское общество зависит от производства реальности «более истинной, чем истина», реальности, ориентированной на средства массовой информации. В этом новом культурном ландшафте особую роль приобретает визуальность, воплощенная прежде всего в кинематографе. Постмодерный кинематограф демонстрирует уникальную ситуацию: фундаментальная и массовая культура включают зачастую один и тот же интертекст: психоанализ, мифологию, виртуальную реальность и т.д.. Интертекстуальностью пропитаны такие фильмы, как «Бойцовский клуб» Д. Финчера, «Револьвер» Г. Риччи, «Убить Билла» К. Тарантино и многие другие, но, безусловно, самым ярким примером остается «Матрица» Вачовски – сочетание философской притчи, триллера и фантастической утопии. В фильме, который «по определению» вторичен и оперирует отработанной техникой, много сложных интертекстуальных связей с культурой фундаментальной. Очевидно, что сегодня массовая культура делает ответный шаг в сторону культуры элитарной. Последнее – свидетельство того, какие серьезные изменения происходят на наших глазах, изменения, одновременно отражающие «ситуацию постмодерна» и придающие ей легитимность. UK: Логоцентристській традиції, яка прагне в усьому знайти теологічну істину, постмодерністи протиставляють деконструктивістську модель інтерпретації, яка припускає, що культура – це текст. При цьому межі літературного тексту розширюються, включаючи найрізноманітніші культурні явища й артефакти. За Дерріда, все в людському світі текстуальне, все можна переписати критично з точки зору «втручання» читача в даний текст. Значення внутрішньо не притаманні ні знакам, ні тому, до чого вони належать, але цілком і повністю виникають у результаті взаємовідносин між ними; отже, значення слів «запроваджені» в саме використання мови: те, як ми говоримо і що ми говоримо, визначає те, що ми думаємо і як ми думаємо. Звідси – постмодерна критика дискурсів філософії і наративів культури. Теоретики стверджують: значення і форма не в «подіях», а в системах, котрі перетворюють ці минулі події в існуючі історичні факти. Також важливо, що постмодерністське суспільство залежить від виробництва реальності «більш істинної, ніж істина», реальності, орієнтованої на засоби масової інформації. У цьому новому культурному ландшафті особливу роль набуває візуальність, втілена перш за все в кінематографі. Постмодерний кінематограф демонструє унікальну ситуацію: фундаментальна і масова культура включають часто один і той самий інтертекст: психоаналіз, міфологію, віртуальну реальність і т.д. . Інтертекстуальністю насичені такі фільми, як «Бійцівський клуб» Д. Фінчера, «Револьвер» Г. Річчі, «Убити Білла» К. Тарантіно та багато інших, але, безумовно, «Матриця» Вачовскі – поєднання філософської притчі, трилера і фантастичної утопії. У фільмі, який «за визначенням» другорядний і оперує відпрацьованою технікою, багато складних інтертекстуальних зв’язків із культурою фундаментальною. Очевидно, що сьогодні масова культура робить крок у відповідь у бік культури елітарної, тобто в масової і фундаментальної культур загальний інтертекст. Останнє – свідчення того, які серйозні зміни відбуваються на наших очах, зміни, які одночасно відображають «ситуацію постмодерна» і які надають їй легітимності. EN: In postmodernism the tradition of logocentrism aimed at obtaining some telos, the «universal truth», is opposed with deconstruction, the model of interpretation, assuming that culture is a text. In this, the boundaries of the «text» are beyond the literary text and include different cultural phenomena and artefacts. According to Derrida, all the human is textual, texts are never simply unitary but include recourses that run counter to their assertions and of their authors` intentions. Unstable interpretations are inevitable, because meaning is not inherent in signs, nor in what they refer to, but results purely from the relationships between them. Hence the postmodern scepticism towards the discourses of philosophy and narratives of culture. It is stated that the postmodern society greatly depends on the simulated reality, on the reality oriented towards mass-media. The significant place in this new cultural landscape is occupied by the visual means of embodiment; first of all, it concerns cinema. The icons of postmodern cinema and the «cult» films of the last decades («The Fight Club» by D.Fincher, «The Revolver» by G.Ritchie, «To Kill Bill» by K.Tarantino and others) are penetrated with the messages of postmodern sophistication: psychoanalysis, mythology, virtual reality and such like. The most vivid example is (and has been since 1990) «The Matrix» – a combination of the philosophic parable, thriller and fantastic utopia. The film represents a lot of intertextual links with the «elite» cultural – texts – playful mixing of images and reality, disappearance of the frontiers between hallucination and reality in a world shaped by dreams, and so on. Of great significance is the fact that nowadays, mass culture is moving towards the fundamental culture, as a result – mass culture and fundamental culture share the common intertext. These transformations (re)present the «postmodern condition» and, simultaneously, legitimize postmodernism. |
|
| Date |
2014-01-14T08:37:29Z
2014-01-14T08:37:29Z 2013 |
|
| Type |
Article
|
|
| Identifier |
http://eadnurt.diit.edu.ua:82/jspui/handle/123456789/1893
|
|
| Language |
other
|
|
| Publisher |
Вид-во Мелітопольського державного педуніверситету
|
|