| Abstract |
Стаття присвячена дослідженню особливостей антитетичної психопоетики у малій прозі американського новеліста доби модернізму Вільяма Фолкнера. З’ясовано, що антитетичний характер світогляду письменника та його прагнення виявити та показати внутрісутнісні конфлікти та суперечності психоемоційного буття людини визначили арсенал індивідуально-авторських мистецьких прийомів та засобів. Доведено, що Вільям Фолкнер звертається до антитези як основоположного принципу моделювання художнього світу своєї малої прози. У результаті мовностилістичного аналізу текстів низки новел письменника було відстежено використання автором прийому контрасту на всіх рівнях організації художнього цілого. Зокрема, антитетичність певною мірою визначає композиційне плетиво новел та їх сюжетну канву, формує систему персонажів і образів, детермінує характер оповіді, пронизує лексичний пласт текстової тканини творів та організовує синтаксис. Зроблено висновок, що майстерне протиставлення явищ, характерів, понять, слів стає приводом до витворення В. Фолкнером внутрішньо напруженого руху думки, суперечливості почуттів та вражень, складних порухів душі персонажів. Контрастна поетика дає митцю необмежені можливості обсервування та художнього екперементу у сфері амбівалентного людського мікрокосму. |
