Конструювання просторово-часових відношень на етапах самопроектування особистості
Електронна бібліотека НАПН України
Переглянути архів Інформація| Поле | Співвідношення | |
| Relation |
http://lib.iitta.gov.ua/712537/
|
|
| Title |
Конструювання просторово-часових відношень на етапах самопроектування особистості
Конструирование пространственно-временных отношений на этапах самопроектирования личности The construction of space-time relations at the stages of personal self-design |
|
| Creator |
Зазимко, О.В.
|
|
| Subject |
1 Philosophy. Psychology
80 General questions relating to both linguistics and literature. Philology |
|
| Description |
Конструювання просторово-часових відношень розглянуто як формування переживань, пов’язаних із осягненням особистістю життєвого хронотопу. Визначено, що означені переживання як процес перетворення ознак зовнішнього світу у внутрішній, що стає плацдармом для конструювання власного «Я», значимо відрізняються на етапах розвитку здатності особистості до самопроектування. З’ясовані характеристики просторово-часових відношень співставлені з можливостями побудови Я-тексту на різних вимірах розвитку особистості: «плагіатор», «читач», «автор». «Плагіатор», який здатний до емоційного переживання без задіяння рефлексивних процесів щодо осмислення особистісного часу і простору, здебільшого компонує текстові висловлювання на основі ситуативно-емоційних відчуттів. Емоційне переживання часу і простору характерне для початкових етапів онтогенетичного становлення психіки, а також може характеризувати дорослу особистість, для якої час і простір не навантажуються особистісними смислами. «Читач» диференціює оточуюче середовище на зовнішнє і внутрішнє, усвідомлює і осмислює переживання плинності та лінійності часу. Породжені смисли чи переосмислені значимості сучасної цивілізації сприяють виробленню індивідуальної цілісної картини світу на основі нестабільного хронотопу. Футуристичні автонаративи насичуються усвідомленим переживанням послідовності перебігу подій з орієнтованістю на майбутнє; суб’єктивізацією набутого просторово-часового досвіду; регулюванням власного часо-простору у дійсний момент. Усвідомлене переживання просторово-часових відношень можливе з юнацького віку, який характеризується зростанням ступеня узагальненості й конкретного представлення часу в цілях, планах, очікуваннях. «Автор» характеризується здатністю до створення смислових систем, що забезпечується «створенням» власного темпорального простору. Діалогічність розуміння, інтерпретація співставлення соціокультурних й особистісних смислів, осмислення й прийняття різних світів можливого сприяють збагаченню переживань просторово-часових відношень та дозволяють будувати Я-текст, який охоплює зрілий життєвий хронотоп. Перспективність дослідження передбачено у розробці дискурсивних технологій самопроектування особистості, що базуються на розумінні особистості свого життя і себе самої з погляду її часової трансспективи.
Конструирование пространственно-временных отношений рассмотрено как формирование переживаний, связанных с постижением личностью жизненного хронотопа. Определено, что указанные переживания как процесс преобразования признаков внешнего мира во внутренний, что является плацдармом для конструирования собственного «Я», значимо отличаются на этапах развития способности личности к самопроектированию. Выясненные характеристики пространственно-временных отношений сопоставлены с возможностями построения Я-текста на разных измерениях развития личности: «плагиатор», «читатель», «автор». «Плагиатор», способный к эмоциональному переживанию без задействования рефлексивных процессов осмысления личного времени и пространства, в основном компонует текстовые высказывания на основе ситуативно-эмоциональных ощущений. Эмоциональное переживание времени и пространства характерно для начальных этапов онтогенетического становления психики, а также может характеризовать взрослую личность, для которой время и пространство не нагружаются личностными смыслами. «Читатель» дифференцирует окружающую среду на внешнюю и внутреннюю, осознает и осмысливает переживания текучести и линейности времени. Порожденные смыслы или переосмысленные значимости современной цивилизации способствуют выработке индивидуальной целостной картины мира на основе нестабильного хронотопа. Футуристические автонарративы насыщаются осознанным переживанием последовательности хода событий с ориентированностью на будущее; субъективизацией приобретенного пространственно-временного опыта; регулированием собственного пространства-времени в настоящий момент. Осознанное переживание пространственно-временных отношений возможно с юношеского возраста, для которого характерен рост степени обобщѐнности и конкретного представления времени в целях, планах, ожиданиях. «Автор» характеризуется способностью к созданию смысловых систем, что обеспечивает «создание» собственного темпорального пространства. Диалогичность понимания, интерпретация сопоставления социокультурных и личностных смыслов, осмысление и принятие различных миров возможного способствуют обогащению переживаний пространственно-временных отношений и позволяют строить Я-текст, охватывающий зрелый жизненный хронотоп. Перспективность исследования предусматривается в разработке дискурсивных технологий самопроектирования личности, основанных на понимании личности своей жизни и самой себя с позиции еѐ временной трансспективы. The construction of space-time relations is regarded as the formation of feelings related to the person comprehending the chronotope of their life. It has been determined that the mentioned feelings (understood as the process of turning the features of outside world into the inner one, which becomes a launching pad for constructing your own self) are significantly different at the stages of the development of the ability of the person to design themselves. The defined characteristics of space-time relations are juxtaposed to the conditions for building a self-text at different stages of personal development: "the plagiarist", "the reader" and "the author". "The plagiarist", who is only capable of emotional experiencing without implementing reflectory processes related to the comprehension of personal time and space, mostly combines textual utterances based on situationally emotional sensations. Emotional experiencing of time and space is characteristic of the initial stages of the ontogenic formation of psyche. It can as well characterize a grown-up person, for whom time and space are not loaded with personal meaning. "The reader" differentiates between outside and inner environment and realises and comprehends the experiencing of the fluidity and linearity of time. Generated meanings or reconsidered concepts of modern civilisation are conducive to the formation of individual integral picture of the world based on an unstable chronotope. Futuristic autonarratives are imbued with conscious realization of the sequence of events aimed for the future; subjectivation of the obtained space-time experience and regulation of personal time and space currently. Conscious experiencing of space-time relations is possible from youth which is characterised by the increase of the level of generalisation and definite presentation of time in goals, plans and expectations. "The author" is characterised by the capability of creating semantic systems which are provided by "the creation" of personal temporal space. The dialogicality of understanding, interpretation of juxtaposition of socio-cultural and personal meaning, comprehension and acceptance of different worlds of opportunity lead to the enrichment of experiencing space-time relations and allow to build the self-text which covers a mature chronotope of life. The promising outlook of the research is provided by the elaboration of discursive technniques of self-design of the person, based on the comprehension of their own life and themselves from the perspective their temporal transpective. |
|
| Publisher |
Вид-во Житомирського державного університету ім. І. Франка
|
|
| Date |
2018
|
|
| Type |
Article
PeerReviewed |
|
| Format |
text
|
|
| Language |
uk
|
|
| Rights |
cc_by_nc_nd_4
|
|
| Identifier |
http://lib.iitta.gov.ua/712537/1/ak_ppg11_2018_53_72.pdf
- Зазимко, О.В. (2018) The construction of space-time relations at the stages of personal self-design Актуальні проблеми психології. Т.2. Психологічна герменевтика, 1 (11). ISSN 2072-4772 |
|