KhNUIAIR
Переглянути архів ІнформаціяMetadata
| Поле | Співвідношення |
| Title | Стан страху та його роль в правоохоронній діяльності працівників ОВС : автореф. дис. |
| Names |
Артем’єв, В. О.
Artemiev, V. O. ORCID: http://orcid.org/0000-0002-1603-7401 Артемьев, В. А. |
| Date Issued | 2003 (iso8601) |
| Abstract | Дисертація присвячена вивченню проблеми страху в організації поведінки як окремого індивіда, так і його взаємообумовленої поведінки в групі, а також проблемі страху як інструмента керування в системі побудови соціально-правових відносин. Страх як стримуючий фактор в оцінці небезпеки середовищного впливу широко використовується в системі правового регулювання суспільних відносин. Однак проблема психології страху в системі юридичної психології практично не висвітлена. Це пов’язане насамперед з тим, що відсутні достатньо ефективні методики, які дозволяли б класифікувати даний емоційний стан у його якісній структурі і силі прояву. Тому визначальною задачею в напрямку даного дослідження була розробка методик оцінки емоційного стану “страху”. В основу дослідження динаміки поведінки індивіда при дії небезпечного середовища було застосовано ефект “уникання - досягання”, що на підставі методики оцінки індивідуальної норми, розробленої в дослідженнях Л.М. Балабанової, В.А.Друзя, В.М. Самсонкіна, дозволив установити зони оптимального впливу середовища. Зіставлення із соматографічним контролем відеозапису реальної поведінки під час спортивного бою, суб’єктивної оцінки свого стану до бою й аналізу допущених помилок дозволив зіставити індивідуальні можливості із пропонованими умовами дії середовища, одержавши при цьому якісне і кількісне описання контрольованої поведінки. При цьому було встановлено, що якісна характеристика страху може бути пов’язана з острахом: упустити можливе; не зберегти досягнутого; не домогтися доступного; не зберегти те, що залишилося. Відповідно до цього страх може спонукати до агресивного нападу, до покірності, до захисту, до миролюбної поведінки. Можливість зображення цих характеристик у виді вектора в полях відображення форми поведінки дозволила зіставити якісну характеристику прояву страху і кількісну його величину в умовах конкретного впливу середовища на індивіда. Оцінюючи вплив сили страху, не залежно від його якісної спрямованості, на вибір адекватної поведінки, було встановлено, що зростання числа помилок збільшується по експоненті в міру віддалення від стану спокою. Отриманий результат дозволяє установити і контролювати допустимі межі страшного впливу середовища, у межах яких здійснюється найбільш ефективна адаптивна поведінка у забезпеченні адекватних відносин із ним. |
| Genre | Other |
| Topic | Психологія. Рsychology. Психология |
| Identifier | 19.00.06 |