Автореферат - «Інтертекст у поезії Ліни Костенко»
Институционный репозиторий Киевского университета имени Бориса Гринченко
Переглянути архів Інформація| Поле | Співвідношення | |
| Relation |
http://elibrary.kubg.edu.ua/id/eprint/27085/
|
|
| Title |
Автореферат - «Інтертекст у поезії Ліни Костенко»
Автореферат - «Інтертекст у поезії Ліни Костенко» Автореферат - «Інтертекст у поезії Ліни Костенко» |
|
| Creator |
Дячок, Світлана Олександрівна
|
|
| Subject |
Спецради Університету
|
|
| Description |
У дисертації вперше здійснено системне дослідження інтертекстуальності як провідної ознаки художнього мислення Ліни Костенко, однієї з найяскравіших представниць української літератури ХХ – початку XXI століття. Проблема міжтекстових зв’язків її поезії вивчається в контексті українського літературного шістдесятництва і, ширше, основних стильових та світоглядних особливостей українського письменства. На основі провідних теорій інтертекстуальності та найбільш авторитетних класифікацій міжтекстових зв’язків конкретизовано сутність явища інтертексту та вироблено власний теоретичний підхід до вивчення цього феномену у творчості Ліни Костенко. Доведено, що для ефективного дослідження інтертекстуальних зв’язків у поетичному доробку письменниці необхідне поєднання широкого і вузького розуміння інтертекстуальності. Якщо перше забезпечує максимально повне виявлення джерел текстового діалогу, то друге дозволяє класифікувати конкретно- текстуальні втілення міжтекстових зв’язків. Більш розлогу характеристику здобули історіософська та культурологічна концепції Ліни Костенко. Систематизовано основні джерела інтертексту у творчості авторки. Доведено, що до провідних джерел міжтекстового діалогу належать антична традиція; біблійна історія та християнський культурологічний дискурс; українське письменство; світова література від доби античності й Середньовіччя до сучасності. Виявлено індивідуально-авторські особливості художньої рецепції цих культурних пластів, зокрема, доведено, що світосприйняття Ліни Костенко має передусім культурологічний характер. Дослідження інтертексту в цілісній художній системі творчості поетеси дозволяє представити лірику та ліро-епос письменниці як самобутнє явище, яке акумулює попередні художні надбання національної літератури (кращі здобутки української класики, творчі шукання представників «розстріляного відродження») і водночас визначає вектори подальшого розвитку української літератури (препостмодерністські тенденії в творчості В. Стуса). У дисертації вперше здійснено системне дослідження інтертекстуальності як провідної ознаки художнього мислення Ліни Костенко, однієї з найяскравіших представниць української літератури ХХ – початку XXI століття. Проблема міжтекстових зв’язків її поезії вивчається в контексті українського літературного шістдесятництва і, ширше, основних стильових та світоглядних особливостей українського письменства. На основі провідних теорій інтертекстуальності та найбільш авторитетних класифікацій міжтекстових зв’язків конкретизовано сутність явища інтертексту та вироблено власний теоретичний підхід до вивчення цього феномену у творчості Ліни Костенко. Доведено, що для ефективного дослідження інтертекстуальних зв’язків у поетичному доробку письменниці необхідне поєднання широкого і вузького розуміння інтертекстуальності. Якщо перше забезпечує максимально повне виявлення джерел текстового діалогу, то друге дозволяє класифікувати конкретно- текстуальні втілення міжтекстових зв’язків. Більш розлогу характеристику здобули історіософська та культурологічна концепції Ліни Костенко. Систематизовано основні джерела інтертексту у творчості авторки. Доведено, що до провідних джерел міжтекстового діалогу належать антична традиція; біблійна історія та християнський культурологічний дискурс; українське письменство; світова література від доби античності й Середньовіччя до сучасності. Виявлено індивідуально-авторські особливості художньої рецепції цих культурних пластів, зокрема, доведено, що світосприйняття Ліни Костенко має передусім культурологічний характер. Дослідження інтертексту в цілісній художній системі творчості поетеси дозволяє представити лірику та ліро-епос письменниці як самобутнє явище, яке акумулює попередні художні надбання національної літератури (кращі здобутки української класики, творчі шукання представників «розстріляного відродження») і водночас визначає вектори подальшого розвитку української літератури (препостмодерністські тенденії в творчості В. Стуса). У дисертації вперше здійснено системне дослідження інтертекстуальності як провідної ознаки художнього мислення Ліни Костенко, однієї з найяскравіших представниць української літератури ХХ – початку XXI століття. Проблема міжтекстових зв’язків її поезії вивчається в контексті українського літературного шістдесятництва і, ширше, основних стильових та світоглядних особливостей українського письменства. На основі провідних теорій інтертекстуальності та найбільш авторитетних класифікацій міжтекстових зв’язків конкретизовано сутність явища інтертексту та вироблено власний теоретичний підхід до вивчення цього феномену у творчості Ліни Костенко. Доведено, що для ефективного дослідження інтертекстуальних зв’язків у поетичному доробку письменниці необхідне поєднання широкого і вузького розуміння інтертекстуальності. Якщо перше забезпечує максимально повне виявлення джерел текстового діалогу, то друге дозволяє класифікувати конкретно- текстуальні втілення міжтекстових зв’язків. Більш розлогу характеристику здобули історіософська та культурологічна концепції Ліни Костенко. Систематизовано основні джерела інтертексту у творчості авторки. Доведено, що до провідних джерел міжтекстового діалогу належать антична традиція; біблійна історія та християнський культурологічний дискурс; українське письменство; світова література від доби античності й Середньовіччя до сучасності. Виявлено індивідуально-авторські особливості художньої рецепції цих культурних пластів, зокрема, доведено, що світосприйняття Ліни Костенко має передусім культурологічний характер. Дослідження інтертексту в цілісній художній системі творчості поетеси дозволяє представити лірику та ліро-епос письменниці як самобутнє явище, яке акумулює попередні художні надбання національної літератури (кращі здобутки української класики, творчі шукання представників «розстріляного відродження») і водночас визначає вектори подальшого розвитку української літератури (препостмодерністські тенденії в творчості В. Стуса). |
|
| Date |
2019
|
|
| Type |
Автореферат дисертації
NonPeerReviewed |
|
| Format |
text
|
|
| Language |
uk
|
|
| Identifier |
http://elibrary.kubg.edu.ua/id/eprint/27085/1/%D0%90%D0%B2%D1%82%D0%BE%D1%80%D0%B5%D1%84%D0%B5%D1%80%D0%B0%D1%82_%D0%94%D1%8F%D1%87%D0%BE%D0%BA_10.pdf
Дячок, Світлана Олександрівна (2019) Автореферат - «Інтертекст у поезії Ліни Костенко» Кандидат thesis, Київський університет імені Бориса Грінченка. |
|