Запис Детальніше

«Чи може національна філософія бути точно визначеним дослідницьким об'єктом?» Припливи й відпливи між єдиним (спільним) і множинним (розрізненим)

Репозитарій Вінницького Національного Технічного Університету

Переглянути архів Інформація
 
 
Поле Співвідношення
 
Title «Чи може національна філософія бути точно визначеним дослідницьким об'єктом?» Припливи й відпливи між єдиним (спільним) і множинним (розрізненим)
«Может ли национальная философия быть точно очерченным исследовательским объектом?» Приливы и отливы между единым (общим) и множественным (различенным)
«Could “National Philosophy” Be Strictly Defined Research Object?» Ebb and Flow Between the Unit (Common) and Multiple (Differential)
 
Creator Коса, П.
Caussat, P.
 
Subject універсальне/осібне
тотожність/відмінність
священне/світське
вертикальне/горизонтальне
Вавилон/П’ятидесятниця
перспективізм
lingua universalis/природні наріччя
philosophia perennis
универсальное/личное
тождественность/отличие
священное/светское
вертикальное/горизонтальное
Вавилон/Пятидесятница
lingua universalis/природные наречия
перспективизм
universal/peculiar
identity/difference
sacred/secular
vertical/horizontal
Babel/Pentecost
lingua universalis/natural idioms
perspectivism
 
Description Термін «національна філософія» та відповідна ідея стикаються з зовні неподоланною апорією між, з одного боку, вимогою універсальної мудрості (philosophia perennis) та, з другого, втіленістю останньої в середовищі множинних і відмінних культур.Ця апорія має відповідника «міфічного» штибу в конфлікті між єдиною, щільною, позбавленою сенсу мовою Вавилону та спокутуванням її у формі сенсу, розподіленого між численними народами й говірками (П’ятидесятниця).Цей міф протягом усієї історії знаходить своє дійсне втілення в множинності людських культур. Йдеться про історію, контрастний ритм якої задається подвійним протистоянням.По-перше, протистоянням символічного типу: в змаганні між порядком «вертикальним» (панування мов, що мають особливий авторитет) і порядком «горизонтальним», позначеним появою нових говірок, що оскаржують панівні мови (Volgare в ренесансній Італії).По-друге, протистоянням полемічного типу, що полягає в поверненні напруги між пошуком деякої «lingua universalis» (логіки) й плідністю «природних» наріч (в епіцентрі цієї напруги променіє мислення Ляйбніца).Вислідом цих протистоянь є та роль, яку для них відіграє мова в розмаїтті своїх форм. Саме це розмаїття вможливлює деяку «націоналізацію» філософії. Відтоді остання шукає й виробляє себе в лоні засадово одиничних культур (націй), у змаганні щодо пошуку водночас винахідливого, сповненого контрастів і вразливого сенсу.
The word and idea of a «national philosophy» come up against a seemingly insurmountable aporia between the demand for a universal wisdom (philosophia perennis) and the need to incarnate this pursuit in the manifold and varied cultures.This aporia is mythically revealed in the conflict between the unified, solid, senseless language of Babel and its redemption in the shared understanding by different peoples and idioms (Pentecost).This myth finds its effective incarnation in the multiplicity of human cultures along human history. But this history is marked by a double conflict:- a symbolic one in the competition between a «vertical» order (the rule of languages considered to be sacred) and a «horizontal» order challenged by the outcome of new secular idioms (Volgare in Italy of Renaissance);- a polemical one in the recurrence of the tension between the building of a «lingua universalis» (a logical one) and the fertility of «natural» idioms. (at the epicenter of this tension radiates thought of Leibniz).What emerges from these oppositions is the part played by language, in the diversity of its expressions. This diversity enables the emergence of a «nationalization» of philosophy. From then on, it seeks and coins itself in the midst of fundamentally peculiar cultures (nations) competing in an inventive, contrasting and vulnerable quest for meaning.
Термин «национальная философия» и соответствующая идея сталкиваются с казалось бы непреодолимой апорией между, с одной стороны, требованием универсальной мудрости (philosophia perennis) и, с другой, воплощенностью последней в среде множественных и различных культур.Неким «мифическим» соответствием для этой апории является конфликт между единым, плотным, лишенным смысла языком Вавилона и его искуплением в форме смысла, разделенного между многочисленными народами и говорами (Пятидесятница).Этот миф в течение всей истории находит свое действительное воплощение во множественности человеческих культур. Речь идет об истории, контрастный ритм которой задается двойным противостоянием:во-первых, противостоянием символического типа, которое сводится к соперничеству между порядком «вертикальным» (господство языков, обладающих особым авторитетом) и порядком «горизонтальным», сопряженным с возникновением новых говоров, оспаривающих статус господствующих языков (Volgare в ренессансной Италии);во-вторых, противостоянием полемического типа, состоящем в возобновляемой напряженности между поиском некой «lingua universalis» (логики) и плодоносностью «естественных» наречий (в эпицентре этой напряженности сияет мысль Лейбница).Следствием этих противостояний является та роль, которую в них играет язык во всем разнообразии своих форм. Именно это разнообразие делает возможной некую «национализацию» философии. С тех пор последняя ищет и вырабатывает себя в лоне фундаментально единичных культур (наций), в соревновании по поводу поисков одновременно изобретательного, исполненного контрастов и уязвимого смысла.
 
Date 2019-05-08T09:04:42Z
2019-05-08T09:04:42Z
2014
 
Type Article
 
Identifier Коса П. «Чи може національна філософія бути точно визначеним дослідницьким об'єктом?» Припливи й відпливи між єдиним (спільним) і множинним (розрізненим) [Текст] / П. Коса. // Sententiae. – Вінниця, 2014. – № 1. – С. 62-79.
2075-6461
2308-8915
http://ir.lib.vntu.edu.ua//handle/123456789/24609
https://doi.org/10.22240/sent30.01.062
 
Language uk_UA
 
Relation Sententiae, 2014, № 1 : 62-79.
https://sententiae.vntu.edu.ua/index.php/sententiae/article/view/200
Arnauld, A., Nicole, P. (1993). La logique, ou, L'Art de penser: contenant, outre les règles communes, plusieurs observations nouvelles, propres à former le jugement (P. Clair, & F. Girbal, Éds.). Paris: Vrin.
Beierwaltes, W. (2000). Platonisme et Idéalisme. (M.-Ch. Challiol-Gillet et al., Trad.). Paris: Vrin.
Belaval, Y. (1976). Leibniz et la langue allemande. In Y. Belaval. (1976). Études leibniziennes: de Leibniz à Hegel. Paris: Gallimard.
Blumenberg, H. (2007). La lisibilité du monde. (P. Rusch, & D. Trierweiler, Trad.). Paris: Cerf.
Blumenberg, H. (2010). L’imitation de la nature et autres essais d'esthétique. (I. Kalinowski, & M. de Launay, Trad.). Paris: Hermann.
Cassirer, E. (1983). Individu et Cosmos dans la philosophie de la Renaissance. Paris: Minuit.
aussat, P. (2004). La confrontation entre Analyse et Synthèse: Humboldt avocat de la révolution kantienne face à la pensée héritée de Condillac. Kodikas/Code. Ars Semeiotica, 27(1-2), (Special Issue-Themenheft: Sprachdenken zwischen Berlin und Paris: Wilhelm von Humboldt = La pensée linguistique entre Berlin et Paris: Wilhelm von Humboldt; S. Bösch, & M. Meßling, Hrsg. Tübingen: Narr), 51-64.
Caussat, P. (2012). Crise de la raison-Logos et invention de la raison-langue. In E. Sofia, & E. Normand (Éds.), Espaces théoriques du langage: des parallèles floues (pp. 187-222). Louvain-la-Neuve: Academia; Paris: Harmattan.
Condillac, E. Bonot de. (1822). La langue des calculs. In E. Bonot de Condillac, Oeuvres Complètes in 16 vol. (Vol. 16). Paris: Lecointe & Durey.
Condorcet, J.-A. N. de Caritat, Marquis de. (1970). Esquisse d'un tableau historique des progrès de l'esprit humain. (Y. Belaval, Éd.). Paris: Vrin.
Danielou, J. (2012). Origène. Paris: Cerf.
Descartes, R. (1996). Œuvres complètes in 11 vol. (Vol. I). (Ch. Adam, & P. Tannery, Eds.). Paris: Vrin.
Herder, J.-G. (1991). Idées sur la philosophie de l’histoire. Paris: Presses Pocket.
Ivanka, E. von. (1990). Plato christianus: la réception critique du platonisme chez les Pères de l'Eglise. (R. Brague, & J.-Y. Lacoste, Éds.). Paris: PUF.
Leibniz, G. W. (1991). Monadologie. Paris: Librairie générale.
Leibniz, G. W. (1996). Exhortation adressée aux Allemnds. In P. Caussat, D. Adamski, & M. Crepon (Éds.). La langue source de la nation: messianismes séculiers en Europe centrale et orientale du XVIIIe au XXe siècle (pp. 45-66). (P. Caussat, Trad.). Liège: Mardaga.
Mirandole, J. Pic de la. (1993). De la dignité de l’homme. In J. Pic de la Mirandole, Œuvres philosophiques. Paris: PUF.
Montaigne, M. (1989). Essais. Paris: Gallimard.
Nicolas de Cusa. (2012). La sagesse, l'esprit, les expériences de statique selon l'idiot = Idiota de sapientia, de mente, de staticis experimentis. (R. Bruyeron, Éd., F. Coursaget, Trad.). Paris: Hermann.
Plotin. (1954). Ennéades. Paris: Les Belles Lettres.
Proclus. (1964). Théologie platonicienne. Paris: Les Belles Lettres.
Speroni, S. (1551). Dialogue des langues. Paris: Jean Longis.
Tarde, G. (1999). Monadologie et Sociologie. In G. Tarde, Œuvres (É. Alliez, Éd.). (1 série, Vol. 1). Paris: Institut Synthélabo.
Tarde, G. (2002). Philosophie de l'histoire et science sociale: la philosophie de Cournot. In G. Tarde, Oeuvres (2 série, Vol. 4). (Th. Martin, Éd.). Paris: Les empêcheurs de penser en rond, & Seuil.
Assmann, A. (1996). The Curse and Blessing of Babel, or Looking back on Universalism. In S. Budick, & W. Iser (Eds.), The Translatability of Cultures: Figurations of the Space Between. Stanford, Calif.: Stanford UP.
Baron, H. (1955). The Crisis of the early Italian Renaissance (Vol. 1). Princeton, N.J.: Princeton UP.
Stierle, K. H. (1996). Translatio Studii and Renaissance: From Vertical to Horizontal Translation. In S. Budick, & W. Iser (Eds.), The Translatability of Cultures: Figurations of the Space Between (pp. 55-67). Stanford, Calif.: Stanford UP.
Augustin, St. (2004). Sancti Augustini opera: Enarrationes in Psalmos 51-100, pars 1: Enarrationes in Psalmos 51-60. (H. Muller, Hrsg.). Wien: Verlag der ÖAW.
Beierwaltes, W. (1980). Identität und Differenz. Frakfurt am Main: Klostermann.
Beierwaltes, W. (1985). Denken des Einen. Frakfurt am Main: Klostermann.
Boehm, G. (1969). Studien zur Perspektivität. Heidelberg: Winter.
Borst, A. (1995). Der Turmbau von Babel: Geschichte der Meinungen über Ursprung und Vielfalt der Sprachen und Völker, T. 1: Umbau (S. 956-1394). Munchen: DTV.
Heinekamp, A. (1972). Ars characteristica und natürliche Sprachen bei Leibniz. Tijdscrift voor Filosofie, 34(3), 446-488.
Heinekamp, A. (1975). Natürliche Sprachen und Allgemeine Characteristik. Studia Leibniziana, Supplementa 15: Akten des 2° internationalen Leibniz-Kongresses, 257-286.
Herder, J.-G. (1960). Sprachphilosophische Schriften (E. Heintel, Hrsg). Hamburg: Meiner.
Humboldt, W. von. (1963). Über die Verschiedenheit des menschlichen Sprachbaues und ihren Einfluss auf die geistige Entwicklung des Menschengeschlechts. In W. Humboldt, Werke in fünf Bänden, 3. Schriften zur Sprachphilosophie. (A. Flitner, & K. Giel, Hrsg.). Stuttgart: Cotta.
Kaulbach, F. (1966). Der Begriff des Charakters in der Philosophie von Leibniz. Kant-Studien, 5, 126-141. https://doi.org/10.1515/kant.1966.57.1-4.126
Leinkauf, T. (1999). Mundus Combinatus: Studien zur Struktur der barocken Universalwissenschaft am Beispiel Athanasius Kirchers SJ (1602-1680). Berlin: Akademie Verlag, 1999.
 
Format application/pdf
 
Publisher ВНТУ