Запис Детальніше

Гайдеґерове «довільне» прочитання канта: подолання неокантіанства і темпоралізація трансцендентального схематизму

Репозитарій Вінницького Національного Технічного Університету

Переглянути архів Інформація
 
 
Поле Співвідношення
 
Title Гайдеґерове «довільне» прочитання канта: подолання неокантіанства і темпоралізація трансцендентального схематизму
Хайдеггерово «произвольное» прочтение Канта: преодоление неокантианства и темпорализация трансцендентального схематизма
Heidegger’s «arbitrary» reading of Kant: the overcoming of Neo-Kantianism and temporalization of transcendental schematism
 
Creator Дахній, А.
 
Subject чуттєвість
розсудок
трансцендентальний схематизм
метафізика
час
трансцендентальна спроможність уяви
гносеологізм
темпоральність
скінченність
неокантіанство
чувственность
рассудок
трансцендентальный схематизм
метафизика
время
трансцендентальная способность воображения
гносеологизм
темпоральность
конечность
неокантианство
sensibility
understanding
transcendental schematism
metaphysics
time
transcendental faculty of imagination
gnoseologism
temporariness
finitude
Neo-Kantianism
 
Description У статті досліджується вплив Кантової теоретичної філософії на формування феноменологічної інтерпретації темпоральної проблематики в мисленні Гайдеґера, причому як у сенсі позитивного сприйняття останнім Кантових підходів (схематизм чистих розсудкових понять, трансцендентальна спроможність виображення як первинна часовість і як сутність людини), так і в сенсі негативного відштовхування (висування онтологічної альтернативи Кантовому гносеологізму, критика спроби останнього замінити темпоральну у своїй основі трансцендентальну спроможність виображення позачасовим розсудком). Наголошено на специфічності й навіть «довільності» Гайдеґерової інтерпретації Кантового теоретичного філософування, яка, вписуючись у стратегію деструкції західної метафізики, суттєво відрізняється, зокрема, від неокантіанських тлумачень: головна риса полягає при цьому в акцентуванні обмеженості не стільки пізнавальної спроможності, скільки людської екзистенції як такої. Нарешті, демонструється Гайдеґерова спроба за допомогою інспірованого Кантом схематизму екстатично-горизонтальної часовості показати структурування сенсу буття.
The paper examines the influence of Kant's theoretical philosophy on formation of phenomenological interpretation of temporal issues in Heidegger's thinking, both in terms of his positive perception of Kant's recent approaches (schematism of pure conceptions of understanding, transcendental faculty of imagination as a primary temporariness and as the essence of human being), as well as in terms of negative repulsion (proposition of ontological alternatives to Kant's Gnoseologism, criticism of his attempt to replace basically temporal transcendental faculty of imagination with atemporal understanding). The paper emphasizes specificity and even "arbitrariness" of Heidegger's interpretation of Kantian theoretical philosophizing. This interpretation fits into the strategy of destruction of Western metaphysics, but significantly differs the Neo-Kantianism interpretations in focusing not so much on limited cognitive capacity, but rather on the limitations of human existence as such. Finally, it is shown that Heidegger attempted to demonstrate the structuring of the sense of being via schematism of ecstatic-horizontal temporariness inspired by Kant's influence.
В статье исследуется влияние теоретической философии Канта на формирование феноменологической интерпретации темпоральной проблематики в мышлении Хайдеггера, причем как в смысле положительного восприятия последним кантовских подходов (схематизм чистых рассудочных понятий, трансцендентальная способность воображения как первоначальная временность и как сущность человека), так одновременно и в смысле негативного отталкивания (выдвижение онтологической альтернативы к кантовскому гносеологизму, критика попытки последнего заменить темпоральную в своей основе трансцендентальную способность воображения вневременным рассудком). Подчеркнута специфичность и даже «произвольность» хайдеггеровской интерпретации Кантового теоретического философствования, которая, вписываясь в стратегию деструкции западной метафизики, существенно отличается, в частности, от неокантианских толкований: при этом главная черта состоит в акцентировании ограниченности не столько познавательной способности, сколько человеческой экзистенции как таковой. Наконец, демонстрируется Хайдеггерова попытка показать с помощью инспирированного Кантом схематизма экстатично-горизонтальной временности структурирование смысла бытия.
 
Date 2019-05-15T14:24:51Z
2019-05-15T14:24:51Z
2015
 
Type Article
 
Identifier Дахній А. Гайдеґерове «довільне» прочитання канта: подолання неокантіанства і темпоралізація трансцендентального схематизму [Текст] / А. Дахній // Sententiae. – Вінниця, 2015. – № 1. – С. 72-87.
2075-6461
2308-8915
http://ir.lib.vntu.edu.ua//handle/123456789/24797
https://doi.org/10.22240/sent32.01.072
 
Language uk_UA
 
Relation Sententiae, 2015, № 1 : 72-87.
https://sententiae.vntu.edu.ua/index.php/sententiae/article/view/226
Августин (1996): Августин, Св. Сповідь. Київ: Основи, 1996, 319 с.
Баумейстер (2013): Баумейстер, А. «На шляху до автентичного буття: феноменологічна деструкція Аристотеля у раннього Гайдеґера». В: Sententiae. Наукові праці Спілки дослідників модерної філософії (Паскалівського товариства), вип. XXVIII, 2013, № 1, С. 63–75.
Кант (2000): Кант, І. Критика чистого розуму. Київ: Юніверс, 2000, 504 c.
Терлецький (2008): Терлецький, В. «Кантове вчення про “a priori” в онтологічній перспективі». В: Філософська думка, 2008, № 6, С. 21–39.
Терлецький (2014): Терлецький, В. Apriori як проблема онтології. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філософських наук, спеціальність 09.00.01 онтологія, гносеологія, феноменологія (УДК: 165.62). Київ: 2014, 217 с.
Хома (2014): Хома, О. «Передмова». В: «Медитації» Декарта у дзеркалі сучасних тлумачень: Жан-Марі Бейсад, Жан Люк Марйон, Кім Сан Он-Ван-Кун. Київ: Дух і літера, 2014, С. 5–6.
Аверинцев (1970): Аверинцев, С.С. «Карл Ясперс». В: Философская энциклопедия. В 5 т. Москва: Советская энциклопедия, 1970, Т. 5, С. 620–622.
Бофре (2007): Бофре, Ж. Диалог с Хайдеггером. В 4-х книгах. Кн. 2. Новоевропейская философия. СПб: Владимир Даль, 2007, 396 с.
Гайденко (1974): Гайденко, П.П. «Учение Канта и его экзистенциалистская интерпретация». В: Философия Канта и современность. Москва: Мысль, 1974, С. 378–419.
Гайденко (2006): Гайденко, П.П. «Мартин Хайдеггер: изначальная временность как бытийное основание экзистенции». В: Вопросы философии, 2006, № 3, С. 165–181.
Кассирер (1997): Кассирер, Э. Жизнь и учение Канта. СПб.: Университетская книга, 1997, 447 с.
Denker (2011): Denker, A. Unterwegs in Sein und Zeit. Einführung in Leben und Denken von Martin Heidegger. Stuttgart: Klett-Cotta, 2011, 238 S.
Geier (2005): Geier, M. Martin Heidegger. Hamburg: Rowohlt, 2005, 138 S.
Grießer (2008): Grießer, W. «Zeit und Zeitlichkeit beim späten Paul Natorp und bei Heidegger». In: Philosophisches Jahrbuch, 115. Jahrgang II, 2008, S. 261–287.
Grondin (2001): Grondin, J. «Die Wiedererweckung der Seinsfrage auf dem Weg einer phänome-nologisch-hermeneutischen Destruktion». In: M. Heidegger «Sein und Zeit». Hrsg. v. Th. Rentsch. Berlin: Akademie-Verlag, 2001, S. 1–27.
Heidegger (1986): Heidegger, M. Sein und Zeit. 16 Auflage. Tübingen: Niemeyer, 1986, 445 S.
Heidegger (1991): Heidegger, M. Gesamtausgabe. Bd. 3. Kant und das Problem der Metaphysik. Hrsg. v. F.-W. v. Herrmann. Frankfurt a. M.: Klostermann, 1991, 318 S.
Heidegger (1995): Heidegger, M. Gesamtausgabe. Bd. 25. Phänomenologische Imterpretation von Kants Kritik der reinen Vernunft. 3 Auflage. Frankfurt a. M.: Klostermann, 1995, 436 S.
Höffe (1983): Höffe, O. Immanuel Kant, München: Beck, 1983, 324 S.
Hoppe (1981): Hoppe, H. «Wandlungen in der Kant-Auffassung Heideggers». In: Zur Kantfor-schung der Gegenwart. Hrsg. v. P. Heintel u. L. Nagl. Darmstadt: Wissenschaftliche Buch-gesellschaft, 1981, S. 369–404.
Köhler (1991): Köhler, D. «Heideggers Konzeption einer Strukturierung des Seinssinnes mittels der Schemata der ekstatisch-horizontalen Zeitlichkeit». In: Mesotes, 1991. № 4, S. 5–13.
Pöggeler (1999): Pöggeler, O. «Ansatz und Aufbau von “Sein und Zeit”». In: Siebzig Jahre «Sein und Zeit». Hrsg. v. H. Vetter. Frankfurt a. M.: Peter Lang, 1999, S. 13–27.
Pöggeler (2001): Pöggeler, O. «Martin Heidegger. Die Philosophie und die Problematik der Interpretation». In: Große Philosophen. Mit einer Einleitung von Andreas Graeser. Dar-mstadt: Primus Verlag, 2001, S. 744–762.
Pöggeler (2003): Pöggeler, O. «Hermeneutische Philosophie: Die Anstöße Heideggers». In: Nach Heidegger. Einblicke – Ausblicke. Hrsg. v. H. Vetter. Frankfurt a. M.: Lang, 2003, S. 15–52.
Reіjen (2009): Reіjen, W. van. Martin Heidegger. Paderborn: Wilhelm Fink, 2009, 127 S.
Schultz (2005): Schultz, U. Immanuel Kant. Hamburg: Rowohlt, 2005, 186 S.
Vetter (2014): Vetter, H. Grundriss Heidegger. Ein Handbuch zu Leben und Werk. Hamburg: Meiner, 2014, 560 S.
 
Format application/pdf
 
Publisher ВНТУ