Теоретичні основи християнсько-неоплатонічної естетики Максима Сповідника: історико-філософський аналіз
ENPUIR - електронний архів наукових публікацій Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова
Переглянути архів Інформація| Поле | Співвідношення | |
| Title |
Теоретичні основи християнсько-неоплатонічної естетики Максима Сповідника: історико-філософський аналіз
|
|
| Creator |
Чорноморець, Євгенія Матеївна
|
|
| Subject |
Максим Сповідник
християнський неоплатонізм Ямвліх Прокл теоестетика символ синфема теургія теозіс Максим Исповедник христианский неоплатонизм Ямвлих Прокл теоэстетика символ синфема теургия теозис Maximus the Confessor Christian Neoplatonism Iamblichus Proclus theo-aesthetics symbol synthema theurgy theosis 1 (091)+141 |
|
| Description |
У дисертації вперше в українській науковій думці здійснено цілісний історико-філософський аналіз основних засад та особливостей християнсько- неоплатонічної естетики Максима Сповідника та її вплив на формування теоретичного обґрунтування візантійського іконошанування. Виявлено, що вчення Сповідника про символ суттєво залежить від неоплатонізму Ямвліха і Прокла. Особливе значення мають вчення про синфеми як матеріальні («втілені») символи, про теурга як носія божественної діяльності. Ці теорії були творчо переосмисленні Максимом при творенні його теорій естетичної герменевтики, святості, обожнення, трансценденції, містагогії. Усі ці теорії значно вплинули на формування теорій, що обґрунтовували іконошанування у творчості Іоанна Дамаскіна, а, отже, вплинули на візантійське розуміння символізму в цілому. Доведено, що використання теорій щодо онтологічних основ символізму іконошанувальниками мало принципово неоплатонічний характер та було частиною полеміки з християнським платонізмом, який заперечував сакральну роль чуттєвих символів та відстоював необхідність чистого спіритуалізму. В диссертации впервые в украинской научной мысли осуществлен целостный историко-философский анализ оснований и особенностей христианско-неоплатонической эстетики Максима Исповедника и её влияния на формирование теоретического обоснования византийского иконопочитания. Новый уровень историко-философского осмысления теоретических оснований эстетики Маскима Исповедника стал возможен благодаря последним историко-философским исследованиям позднего античного неоплатонизма, в частности – теории теургии и учения о синфемах (материальных символах божественного). В диссертации показано, что в учении Максима Исповедника о символической природе реальности (Бога-Троицы, Христа, человека, мира, Св. Писания, Божественной литургии) были творчески синтезированы как достижения христианских мыслителей «золотого века» греческой патристики (Василия Великого, Дионисия Ареопагита), так и неоплатонические теории теургии Ямвлиха и Прокла. Проблему человеческого творчества Максим Исповедник рассматривает в рамках предыдущей христианской традиции эстетического восприятия нравственно-аскетической жизни и в свете учения о богообразности человека и динамичности его природы. В работе анализируется представление мыслителя о божественном творчестве – свободном, осуществляющем благо, любовь и красоту. В результате свободного осуществления заповеди любви человек достигает калокагатического идеала внутренней целостности и гармонии, что обеспечивает гармоничные отношения в обществе и конструктивную, творческую деятельность в окружающем мире. Максим Исповедник показывает, что для цельной личности, достигшей гармонии души и тела, становится возможным эстетическое созерцание символической реальности как целостности и единства смыслов-«логосов» и их чувственного осуществления (в мире, сотворенном и существующем в соответствии с логосами, в Священном Писании, в литургических символах). Эстетическое созерцание, согласно Максиму Исповеднику, имеет анагогический характер, так как чувственные символы – «синфемы» не просто являют духовную реальность, а имеют действенную силу способствовать трансценденции. Разработанная Максимом Исповедником теория онтологического действенного символа как принципа объяснения целостности и многообразия реальности стала основанием теоретического обоснования иконопочитания. Показано, что теория образа иконопочитателей, испытавшая неоплатонические влияния, была полемически направлена против христианского платонизма, отвергавшего сакральную действенность чувственных образов и отстаивавшего необходимость чистого спиритуализма. Внимательное изучение и адекватное понимание особенностей символической христианско-неоплатонической эстетики Максима Исповедника способствует лучшему пониманию православного типа эстетики в целом. In the dissertation, for the first time in Ukrainian scientific thought, a holistic historical and philosophical analysis of the basic principles and peculiarities of the Christian Neoplatonic Aesthetics of Maximus the Confessor and its influence on the formation of the theoretical substantiation of Byzantine iconodulism was carried out. It is revealed that the doctrine of Maximus the Confessor of the symbol essentially depends from Neoplatonism of Iamblichus and Proclus. The particular importance were the teachings of the synthemas as material (“embodied”) symbols, the theurge as the bearer of divine activities. These theories were creative rethinking of Maximus in the creation of his theories of aesthetic hermeneutics, holiness, deification, transcendence, mistagogy. All these theories significantly influenced the formation of theories that justified the Iconodulism in the works of John of Damascus, and, consequently, influenced the Byzantine understanding of symbolism as a whole. It has been proved that the use of theories on the ontological foundations of symbolism by iconodules was of a principally Neoplatonic nature and was a part of a polemic with Christian Platonism, which rejected sacred functions of material symbols and advocated the need for pure spiritualism. |
|
| Date |
2019-06-14T06:38:05Z
2019-06-14T06:38:05Z 2019 |
|
| Type |
Other
|
|
| Identifier |
Чорноморець, Євгенія Матеївна. Теоретичні основи християнсько-неоплатонічної естетики Максима Сповідника : історико-філософський аналіз : автореф. дис. ... канд. філос. наук : 09.00.05 - історія філософії / Чорноморець Євгенія Матеївна ; [наук. керівник Остащук Іван Богданович] ; М-во освіти і науки України, Нац пед. ун-т ім. М. П. Драгоманова. - Київ, 2019. - 19 с.
http://enpuir.npu.edu.ua/handle/123456789/24745 |
|
| Language |
uk
|
|
| Publisher |
НПУ імені М.П. Драгоманова
|
|